Beguinage of Antwerp, Беґінаж в Університетському кварталі, Антверпен, Бельгія

Беґінаж в Антверпені займає обнесену муром ділянку на Родестраат, з входом через цегляну круглу арку з обрамленням зі світлого каменю та вузьким черепичним дахом. Усередині цегляні будинки зі східчастим фронтоном і димарями з ковпаками оточують двір; вища частина має арочні дерев'яні двері та напівкруглі вежі з конічними сланцевими дахами. Церква Сінт-Катаріна, збудована 1827 року, є неоготичною, а не бароковою.

Беґінаж існував уже в 13 столітті як Curtis Syon за міськими мурами. 1544 року громада з міркувань безпеки залишила це місце й оселилася на Rodestraat. Сучасні будівлі походять переважно з 16 століття. Первісну церкву зруйнували 1799 року; неоготичну Sint-Catharinakerk звели 1827 року, ймовірно, під керівництвом П'єра Бруно Бурла. Остання беґінка померла 1986 року.

Беґінки були світськими жінками, які складали обітниці цнотливості й послуху, не вступаючи до ордену; антверпенська спільнота згадана як Curtis Syon у XIII столітті. Остання беґінка померла 1986 року, завершивши понад сім століть життя в огорожі на Родестрат. У саду тепер ростуть фруктові дерева і є ставок.

Місце відкрите для відвідувачів більшість днів і легко досліджувати пішки через провулки та подвір'я. Оскільки деякі будинки досі залишаються житлом для мешканців, доречно поводитися тихо та обережно пересуватися вужчими проходами.

1986 року померла остання бегінка Антверпена, завершивши спільноту, що існувала з XIII століття як Curtis Syon. На відміну від інших фламандських беґінажів, це місце не внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. У саду посаджено фруктові дерева та створено ставок.