Monument van Tacambaro, Військовий меморіал і витвір мистецтва в Ауденарде, Бельгія

Пам'ятник Такамбаро — неокласичний мавзолей скульптора Гійома Гефса, урочисто відкритий 1867 року на площі Такамбаро. Біломармурова алегорія Слави, напівлежача жінка в жалобі, спирається на глобус і тримає вінок безсмертників та пальмову гілку мучеництва, звернувши погляд до Мексики. Вона стоїть на двоярусному постаменті із сірого каменю, на блоках якого золотими літерами викарбувано імена загиблих добровольців, а довкола розбито клумбу білих квітів.

Пам'ятник спорудили коштом загальнонаціональної підписки й урочисто відкрили 13 жовтня 1867 року на площі Такамбаро за участі скульптора Гійома Гефса. Він ушановує окупацію Такамбаро в штаті Мічоакан бельгійським легіоном добровольців у квітні 1865 року та капітуляцію перед військами хуаристів Ніколаса Регулеса; серед сімнадцяти загиблих були майор Констан Тідгадт і капітан Жуль Ернест Шазаль, син бельгійського військового міністра.

Мармурова жінка — алегорія жалобної слави: вона спирається на глобус, тримає в одній руці вінок безсмертників, а в другій пальмову гілку мучеництва, і дивиться в бік Мексики. На п'єдесталі золотими літерами викарбувано імена загиблих бельгійських добровольців і наказ маршала Базена, що вшановує їхню хоробрість.

Пам'ятник стоїть на площі Такамбаро в центрі Ауденарде, за кілька кроків від ратуші, де 13 жовтня 1867 року через негоду виголосили урочисті промови. Площа рівна й відкрита для пішоходів. На постаменті викарбувано позолочені імена загиблих добровольців і наказ маршала Базена на день.

Пам'ятник прикрашає обкладинку роману «Zwart verleden» — кримінальної історії Стефана Десмета про Джона Сікса — і відіграє роль у сюжеті. Його аналог у Леопольдсбурзі — колона заввишки шість з половиною метрів із іменами загиблих під Такамбаро, Ломою та Морелією, урочисто відкрита потай у 1867 році через обурення, яке мексиканська експедиція викликала в Бельгії.