Beguinage of Aarschot, Релігійний комплекс в Арсхоті, Бельгія

Бегінський двір в Арсхоті це фрагментарно збережений бегінаж в Арсхоті, Фламандський Брабант, що охороняється як пам'ятка. Його найкраще збережена частина, крило Семи скорбот (бегінаж № 15–19), складається з двоповерхових довгих будинків із двосхилими дахами та слуховими вікнами XVII століття, у традиційному цегляно-пісковиковому стилі з залізистим пісковиком, хрестовими вікнами та напівциркульними дверима з овальними або прямокутними фрамугами. Колишнє замкнене планування втрачено через продовження Stationsstraat, яка ділить ділянку на дві частини; південна частина, відбудована зі старих матеріалів, зокрема з фронтонним каменем із написом «A° 1636 14e mey» у будинку № 20, нині слугує будинком для літніх людей.

Бегінський двір засновано близько 1259 року, коли Генріх III Брабантський та Алейдіс Бургундська подарували свій сарай і навколишні землі біля церкви Богоматері. Пожежа 1543 року знищила майже все, крім частини «Сім скорбот»; відбудова почалася близько 1600 року і завершилася 1635 року. Фундацію розпущено 1797 року під час Французької революції, а комплекс значно зруйновано під час Другої світової війни.

Остання бегінка Марія-Анна Янс народилася в Месселбруку 1771 року, склала обітницю 1794 року й померла тут 1856 року. Бегінки спершу жили розсіяно в місті, а згодом оселилися за першим міським муром біля Демера, живучи з ручної праці. Південна частина, відбудована зі старих матеріалів, нині слугує будинком для літніх людей.

Продовжена вулиця Stationsstraat перетинає територію і нині ділить бегінаж на дві частини: збережену ділянку Семи скорбот (№ 15–19) і відбудовану південну частину з наріжним каменем «A° 1636 14e mey» у будинку № 20 оглядають окремо. Південна частина тепер слугує будинком для літніх людей.

Остання бегінка Марія-Анна Янс народилася 1771 року в Месселбруку, склала обітницю 1794 року й померла тут 1856 року. Комплекс зберігся фрагментарно: продовження вулиці Stationsstraat розділило колишній неправильний п'ятикутник навпіл, лишився тільки ряд «Семи скорбот», номери 15–19.