Копильський замок, Замок у Капилі, Білорусь

Копильський замок був дерев'яною фортецею XIV–XVIII століть на льодовиковому мореновому пагорбі, що піднімається на 10–13 м над заплавою річки Кам'янки. Його плоский овальний майданчик розміром 45 на 100 м оточують земляні вали висотою до 3 м, насипані з піску й глини, у яких збереглися обгорілі рештки дерев'яних укріплень. Рів шириною 20 м і глибиною до 3 м, що в разі небезпеки наповнювався водою з річки через греблю, захищав замок.

Копильський замок виріс із дитинця літописного Копиля, який своєю чергою зайняв місце городища ранньої залізної доби; замок існував у XIV—XVIII століттях. На початку XVI століття Копиль вважався одним із «найважливіших князівських замків із містом». Він був резиденцією князівських родів Олельковичів і Радзивіллів, які жили в ньому епізодично; постійно там мешкав лише їхній намісник. Археологічні розкопки 1996—1999 років дослідили близько 500 квадратних метрів.

Замок був резиденцією князівських родів Олельковичів і Радзивіллів, власників Копиля, які жили в ньому лише епізодично; постійно там мешкав тільки їхній намісник. Назва міста пов'язана з замковим пагорбом над річкою. Відвідувачі бачать земляні вали висотою до 3 м, у насипі яких збереглися обгорілі рештки дерев'яних стін.

Територія замку — земляний пагорб із крутими схилами, пласким овальним майданчиком приблизно 45 на 100 м і валами заввишки до 3 м; мурів і веж не збереглося. Ґрунт нерівний, тому потрібне міцне взуття. Пагорб піднімається на 10–13 м над заплавою річки, а рів шириною 20 м і глибиною до 3 м досі читається в рельєфі.

Замок був повністю дерев'яним, і кам'яних веж тут ніколи не було; збереглися лише земляні вали, заввишки до 3 м, насипані з піску й глини, а в них — обгорілі рештки дерев'яних стін. Рів, завширшки 20 м і завглибшки до 3 м, можна було наповнювати водою з річки за допомогою греблі.