Pointe-du-Lac, Адміністративний сектор у Труа-Рів'єр, Канада

Пуент-дю-Лак — це сектор Труа-Рів'єр на піщаному мисі біля північно-східного краю озера Сен-П'єр, приблизно за 13 км на захід від центру міста. До нього веде автострада Фелікс-Леклерк; у секторі є церква Ла-Візітасьон-де-ла-Сент-В'єрж, феодальний млин Тоннанкур і садиба 1737 року, що тепер слугує пресвітерієм.

Сеньйорію «terre de la Pointe du lac St-Pierre» 1656 року надав губернатор Труа-Рів'єра П'єр Буше своєму зятеві Етьєну Сеньєре та Жану Совваже. 1734 року вона перейшла до Рене Годфруа де Тоннанкура, а 1737 року звели садибу. Парафію канонічно заснували 20 вересня 1832 року, муніципалітет утворили 1 липня 1845 року й приєднали до Труа-Рів'єра 1 січня 2002 року.

Парафія мала назву La Visitation-de-la-Pointe-du-Lac з 1722 року, на згадку про відвідини Дівою Марією Єлизавети. Від 2018 року парафія зветься Notre-Dame-de-l'Alliance, але церква зберегла назву La Visitation-de-la-Sainte-Vierge. На церковній ділянці є також кальварія, костниця, цвинтар, огорожа та пам'ятник.

Пуент-дю-Лак лежить приблизно за 13 км на захід від центру Труа-Рів'єр на піщаному мисі біля північно-східного краю озера Сен-П'єр, до нього веде автострада Фелікс-Леклерк. Церковна ділянка об'єднує кальварію, костницю, цвинтар, огорожу, пам'ятник і пресвітерій, який є садибним маєтком 1737 року, відреставрованим 1913 року. Заказник Пуент-дю-Лак і екологічний заповідник Марсель-Леже охороняють водно-болотні угіддя на березі озера.

Сеньйоріальний млин Тоннанкура збудували 1721 року, а не 1765-го, і відреставрували в 1970-х. Це один із останніх збережених водяних млинів Канади; його врятували від знесення завдяки місцевим зусиллям.