Hausstock, Гірська вершина в Гларнських Альпах, Швейцарія

Хаусшток — вершина висотою 3158 м у Гларнських Альпах на межі Гларус і Граубюнден, що височіє над долинами Лінт, Зернф і Фордеррайн. Верхні схили складені веррукано поверх крейди й флішу Гларнського насуву, який видно приблизно на 2950 м. Двокілометровий гребінь з'єднує її на південному заході з Рухі (3107 м).

У жовтні 1799 року російський генерал Олександр Суворов відвів свою армію через перевал Панікс під Хаусштоком, рятуючись від французьких революційних військ в Італії. Цей перехід часто згадується в британських гірських путівниках XIX століття, а в Піньйо є пам'ятна таблиця. За словами американського альпініста В. А. Б. Куліджа, перше сходження на вершину відбулося 1832 року.

Хаусшток був відомою метою британських і американських альпіністів уже в дев'ятнадцятому столітті, а Вільям Мартін Конвей включив гору як етап до свого «Північного туру Альпами». Ірландський природознавець Джон Болл описав перехід через перевал Панікс під горою у кількох працях. Притулок Panixerpasshütte на перевалі й сьогодні слугує альпіністам.

Сходження зазвичай починається в Ельмі, найвищому селі біля підніжжя гори, а притулок Panixerpasshütte на перевалі Панікс слугує базою. Південний гребінь від Піц Флуаз має складність ZS і незадовго до точки 3096 стає високогірним, тоді як східний гребінь і східний схил легші (WS). Дводенний маршрут із Фордеррайнталю проходить через Кістенпасс, притулок Муттзеє і Гінтерсульцлюке, а повертається через льодовик да Мер і перевал Панікс, із зафіксованими мотузками та легкою скелелазінням.

На висоті близько 2950 метрів видно гларусний насув у вигляді лінії, де порода Веррукано віком 250–300 млн років лежить безпосередньо на фліші віком 35–50 млн років. Цей насув 2008 року оголосили геотопом і внесли до Світової спадщини ЮНЕСКО під назвою Швейцарська тектонічна арена Сардона.