Галльвільське озеро, Озеро в Ааргау та Люцерні, Швейцарія.

Озеро Галльвіль має довжину 8,4 км, ширину до 1,5 км і глибину 47 м; його площа становить 10,3 км², з яких п'ять шостих лежать в Ааргау, а одна шоста — у кантоні Люцерн. Головний приток і стік — Аабах. Очерет облямовує частини берега, малі човни рухаються водою, а за протилежним берегом здіймається вкритий снігом гірський хребет.

Озеро утворилося під час Вюрмського зледеніння, коли кінцева морена перегородила долину. Близько 1300 року воно мало кілька назв, зокрема Halwiler se і lacus de Seingen, перш ніж утвердилася назва від фогтів Галльвілів; вони мали права на риболовлю й судноплавство, а їхній суд засідав у Біррвілі, Байнвілі-ам-Зеє, Мозені та Зеєнгені. Озеро стало загальнодоступним лише 1859 року.

Назва озера походить від панів фон Галльвіль, які мали права на риболовлю й судноплавство та нижчу юрисдикцію над водою; їхній озерний суд збирався на березі в Біррвілі, Байнвілі-ам-Зеє, Мозені та Зеенгені, а з 1429 року половина штрафів ішла рибалкам. Їхній замок Галльвіль, оточений водою, стоїть на острові річки Аабах приблизно за кілометр на північ від озера, а не в озері.

Стежка завдовжки 22 км обходить усе озеро, але їздити нею велосипедом заборонено. Зеетальбан (Ленцбург–Люцерн) проходить уздовж усього західного берега, а східний обслуговують автобусні лінії. Улітку курсують судна озерної судноплавної компанії; холодними зимами озеро може замерзати.

17 вересня 1938 року сер Малкольм Кемпбелл на власному гоночному човні Blue Bird K3 встановив на озері Галльвіль світовий рекорд швидкості на воді 210,66 км/год. Озеро було відкрите для публіки лише з 1859 року, а з 1883 року західним берегом курсувала Зеетальбан.