Lago di Luzzone, Гірське водосховище в долині Бленіо, Тічино, Швейцарія.

Озеро Луццоне — водосховище на висоті 1606 м у верхній долині Бленіо в Тічино, яке утримує бетонна аркова гребля Луццоне, завершена 1963 року й підвищена на 17 м у 1997–1998 роках. Світло-сірий напірний бік греблі з ледь помітними вертикальними будівельними швами замикає вузьку долину; на гребені стоять тонкий парапет і невелика коробчаста споруда, а зліва підходить мощена дорога з низькою стіною. Позаду темно-синє вода заповнює улоговину, її гладку поверхню прорізають вузькі затоки, а краї обрамляють світло-коричневі береги й широка прибережна тераса біля греблі.

Аркова гребля Луццоне була завершена 1963 року; її спроєктував інженер Альфред Штукі. Для будівництва збільшили пропускну здатність під'їзної дороги до Бленіо і проклали нову дорогу через Галерею делла Тейра над старою. У 1997–1998 роках стіну підняли на 17 метрів, тож гребінь тепер на висоті 1609 м, а найнижчий рівень спрацювання водосховища — 1435 м.

Греблею та пов'язаними з нею електростанціями керує Blenio Kraftwerke AG зі штаб-квартирою в Локарно. Воду спершу використовують на електростанції в Олівоне, потім спрямовують до водосховища Мальвалья і вдруге використовують на станції в Б'яска. До греблі ведуть звивисті дороги від села Гіроне.

До греблі ведуть звивистою дорогою з багатьма серпантинами від Гіроне; дорога над старим маршрутом проходить через тунель Galleria della Töira, споруджений, щоб збільшити пропускну здатність під'їзду під час будівництва греблі. Для зимової служби також є канатна дорога. Гребінь лежить на висоті 1609 м, а рівень водосховища може опускатися до 1435 м.

На стіні греблі розташований найдовший у світі штучний скеледромний маршрут, встановлений 1999 року: понад 650 зачіпок і болтів на 165 метрах і п'яти мотузкових довжинах, складність останньої, злегка нависаючої ділянки — 6+/7− за шкалою UIAA. Найнижчі зачіпки розміщені за кілька метрів над землею, щоб відлякати випадкових відвідувачів; користування потребує плати й застави.