Берніна, Гірський перевал у Граубюндені, Швейцарія.

Перевал Берніна — альпійський перевал у гірському масиві Берніна в швейцарському кантоні Граубюнден, що з'єднує долину Енгадін з Валь-Поск'яво. Перевальна дорога сягає 2327 м над рівнем моря на вершині, тоді як залізниця Берніна перетинає перевал трохи нижче, в Оспіціо-Берніна на 2253 м. Ця лінія є залізницею зчеплення, а не зубчастою, і вважається найвищою залізницею зчеплення в Європі.

У Середньовіччі перевал слугував торговим шляхом; 1410 року громади північніше й південніше перевалу домовилися разом утримувати стежку. 1512 року Три союзи та їхні швейцарські союзники перетнули перевал Берніна й вторглися до Вальтелліни. Будівництво дороги почалося 1842 року під керівництвом інженера Рудольфа Альбертіні з Цуоца і завершилося 1865 року, коли на висоті 2307 м відкрили притулок.

Перевал утворює межу між романським та італійським мовними просторами. Бернінська залізниця, електрична й метрової колії від перших ділянок 1908 року, перетинає його з 1910 року, а взимку — з 1913-го. Лінія здебільшого повторює давній західний маршрут Берніна, а притулок Ospizio Bernina приймав подорожніх старого мулячого шляху.

Дорогу через перевал розпочали будувати 1842 року і завершили 1865 року; з 1965 року її тримають відкритою цілий рік, хоча сніг лежить на перевалі близько восьми місяців. Найвища точка дороги — 2327 м, трохи на схід від притулку на 2307 м. Залізниця перетинає перевал нижче, на 2253 м біля станції Ospizio Bernina.

Перевал лежить на вододілі між Чорним і Адріатичним морями: Лей-Найр тече на північ через Бернінабах до Іну, а Лаго-Б'янко — на південь через Аква-да-Піла та Поск'явіно до По. Тут проходить межа між романськомовною та італійськомовною територіями. Греблі на обох кінцях Лаго-Б'янко утримують близько 18 мільйонів кубометрів для гідроенергетики.