Лукманьєр, Гірський перевал у Швейцарських Альпах між Граубюнденом і Тічино, Швейцарія.

Перевал Лукманієр — швейцарський альпійський перехід на висоті 1915 м між Медель (Лукмань) у Граубюндені та Олівоне в Тічино, що з'єднує Дізентіс/Мустер із Б'яскою. Дорога піднімається приблизно на 19 км від Олівоне і на 20 км від Дізентіса; після наповнення водосховища Лаї да Сонта Марія у 1960-х роках її найвища точка лежить на північ від перевалу, у галереї на 1972 м. Старий госпіс із каплицею затопило озеро, а замість них споруди освятили 1965 і 1967 року.

Римський скарб монет, знайдений у Мальвальї, і вістря списа близько 600 року біля перевалу засвідчують, що перехід використовували вже наприкінці III століття. Перевал розквітнув після заснування монастиря Дізентіс на початку VIII століття, а за Штауфенів був головним шляхом північ-південь через Швейцарські Альпи. Його перетинали Оттон I, Генріх II, Фрідріх I і Сигізмунд; Оттон I — глибокої зими. Згодом він поступився Готтарду й Шплюгену; сучасну дорогу збудували у 1872-1877 роках.

Назва походить від латинського lucus magnus, «великий гай». Госпіс, заснований 1374 року з каплицею, присвяченою Марії, був затоплений водосховищем Лаї да Сонтга Марія; його заміну освятили 1 серпня 1965 року, а каплицю, профінансовану NOK, — 1967 року. Біля ораторію Санта-Марія стоїть гранітна статуя Мадонни з Немовлям роботи Джованні Дженуккі 1956 року.

Дорога залишається відкритою цілий рік завдяки нижчій висоті, але взимку водіям слід очікувати вечірніх закриттів під час сильного снігопаду. Розумно перевірити умови заздалегідь і взяти додаткове пальне, оскільки послуги на вершині обмежені.

Перевал лежить на європейському вододілі: вода з Валь-Кадлімо одразу на південь від перевалу тече як Медельзер-Райн до Північного моря. Найвища точка дороги — не сам перевал, а галерея на північ від нього на висоті 1972 м, збудована, коли водосховище Лай-да-Сонтга-Марія затопило стару дорогу в 1960-х роках.