Mont Collon, Альпійська вершина у Вале, Швейцарія

Мон-Коллон — вершина висотою 3 637 м у швейцарських Пеннінських Альпах у кантоні Вале, на південь від Аролла. Його вкрита льодовиком північна стіна домінує у краєвиді з села. Із заходу вершину оточує однойменний льодовик, зі сходу — Верхній льодовик Аролла; разом вони утворюють льодовик Аролла. На південному заході розташований Малий Мон-Коллон (3 555 м), а на півдні, на тому ж гребені, — Мітр-де-л'Евек (3 653 м) і л'Евек (3 716 м).

Перше сходження на Мон-Коллон відбулося не загалом 1867 року, а 31 липня того ж року: Ганс Бауман і Йоганн Кроніг з Г. Е. Фостером піднялися південно-східною стіною та південним гребенем. Західний гребінь, нині нормальний маршрут, пройшли 3 серпня 1876 року А. Каст і Фредерік Гардінер з провідниками Петером і Йоганнесом Кнубелями зі Санкт-Ніклауса. Північну стіну відкрили 13 серпня 1890 року Жан і Антуан Метр з Джоном Гопкінсоном.

Назва Мон-Коллон з'являється на картах і в описах сходжень поряд із Пті-Мон-Коллон (3555 м) і Мітр-де-л'Евек (3653 м), які поділяють його південний гребінь. Альпіністи, що зупиняються в притулку Кабан-де-Віньєт (3152 м) або Refuge des Bouquetins (3000 м), орієнтуються за цими названими вершинами над Аролла.

Доступ до гори можливий з Аролла через прокладені маршрути, з гірськими притулками на шляху. Відвідувачам слід мати досвід альпінізму і планувати сходження за сприятливої погоди та рано вранці.

27 липня 1970 року Кандід Пралон і Луї Фавр піднялися північною стіною маршрутом Пралон-Фавр і спустилися середнім гребенем; тоді на вершині була вертикальна крижана стіна заввишки 140 м, яку подолали чотирма спусками.