Menhirs de Clendy, Кам'яний ряд в Івердон-ле-Бен, кантон Во, Швейцарія.

Менгіри Кленді — це 45 стоячих каменів на лісовій галявині на східній околиці Івердон-ле-Бен, поблизу південно-західного краю озера Невшатель. Вони утворюють два ряди завдовжки близько 50 метрів і три групи на південь від них; висота каменів — від 0,45 до 4,5 метра. Деякі оброблені геометрично або антропоморфно, подекуди з виразною головою.

Менгіри встановили в IV тисячолітті до н. е. мешканці озерних пальових поселень регіону, коли це місце ще лежало на березі Невшательського озера. Згодом затоплені через коливання рівня води, камені протягом I тисячоліття до н. е. полягли й зникли під алювієм. Вони знову з'явилися після того, як регулювання вод Юри знизило озеро більш ніж на 2 метри; Шарль де Сіннер опублікував опис 1896 року, а Жак Анрі Ґабас розкопав пам'ятку 1975 року, виявивши первісні ями.

Центральний ряд має азимут 222°, якщо дивитися з його східного кінця; це кут, доповняльний до золотого кута близько 137,57°. Деякі камені оброблені у геометричні або людські форми, подекуди з наміченою головою, і ці мотиви порівнюють із французьким декором. Пам'ятку використовували й у бронзову добу, тож не всі камені належать до одного періоду.

Камені стоять на лісовій галявині на східній околиці Івердон-ле-Бена, біля головної дороги до Еставе-ле-Лак, на південно-західному краю Невшательського озера. Ряди мають близько 50 м завдовжки, південніше є ще групи. Найбільші менгіри знову поставили 1986 року; менші — бетонні копії, оригінали зберігаються в музеї Івердона.

Центральний ряд має азимут 222° від східного кінця, що є доповняльним кутом золотого кута (137,57°). 1986 року найбільші менгіри знову встановили, але найменші замінили бетонними копіями; оригінали зберігаються в музеї Івердона.