Монастир Святого Іоанна, Бенедиктинський монастир у Мюстарі, Швейцарія

Монастир Святого Іоанна в Мюстаїрі, у Валь-Мюстаїр, це бенедиктинський жіночий монастир, ядром якого є каролінзька монастирська церква, розпочата близько 775 року як однонавна зала з трьома апсидами та пласкою дерев'яною стелею, згодом обабіч додано дві нижчі бічні нави, що дало п'ятиапсидний план. До 1492 року вставили пізньоготичне сітчасте склепіння приблизно на метр нижче первісної стелі; каролінзькі фрески віднайшли 1947 року й розкрили до 1951-го. До комплексу також належать двоповерхова каплиця Святого Хреста, подвійна каплиця святого Ульріха й святого Миколая та Плантатурм.

Монастир засновано близько 780 року єпископом Кура. 1167 року його перетворили на жіночий монастир. Близько 960 року єпископ Гартперт з Кура звів житлово-оборонну вежу, згодом названу Плантатурм; від 1499 року її перебудувала й надбудувала абатиса Анджеліна фон Планта. Між 1642 і 1659 роками абатиса Урсула Карл фон Гогенбалькен звеліла спорудити Фюрстенціммер.

Монастирська церква присвячена Івану Хрестителю, а двоповерха каплиця Святого Хреста біля входу на цвинтар від XVI століття слугувала на нижньому поверсі як костниця, а на верхньому, ймовірно, як похоронна каплиця. Хори черниць, зведені між 1488 і 1492 роками за абатиси Анжеліни Планта, мають балюстраду з литої стюкової маси з вихровими розетами та мотивами риб'ячого міхура. Створені 1948 року хорові сидіння замінили підковоподібний набір, виготовлений 1690 року для абатиси Лучії Франчески Квадрі.

Монастир розташований у Мюстаїрі в Мюнстерталь, поблизу кордону з італійським Фіншгау. Від весни 2006 року «Шлях годин» з'єднує монастир з абатством Монте-Марія біля Мальса; це транскордонний маршрут, співфінансований Європейським фондом регіонального розвитку. Музей монастиря міститься в Плантатурмі — триповерховій житловій вежі на захід від подвійної каплиці.

Каролінзькі фрески колись зафарбували вапном, і вони були забуті; їх знову виявили лише 1947 року й розкрили до 1951-го. Пізньоготичне нервюрне склепіння, зведене до 1492 року, лежить приблизно на метр нижче від первісної дерев'яної стелі, тому частина розписів досі прихована за муруванням склепіння.