Lobhörner, Гірська вершина в Бернських Альпах, Берн, Швейцарія

Лобхернер — це група зубчастих вершин на гребені між Заксеталем на півночі та Зусталем на півдні, у Бернському Оберланді. Група складається з двох частин: Малого Лобгорна (2519 м) і Великого Лобгорна (2566 м), найвищої вершини, до якої прилягають чотири менші вістря. Їхня форма, що нагадує Доломіти, нетипова для цього регіону.

Перше задокументоване сходження на Gross Lobhorn здійснили 1876 року Гайнріх Дюбі, Едуард і Макс Мюллери та Маркус фон Штайгер. Раніше сходження 1866 року Ґоттліба Вісса вважається можливим, але не підтвердженим. Згодом Lobhornhütte стала вихідним пунктом для походів на вершини.

Назва Lobhörner означає дві головні вершини: малий Lobhorn (2519 м) і великий Lobhorn (2566 м), до якого прилягають чотири менші скельні зубці. Притулок Lobhornhütte під гребенем слугує вихідним пунктом для походів у долинах Saxettal і Soustal. На малий Lobhorn можна піднятися пішки, а великий Lobhorn та інші зубці вимагають скелелазіння.

Скелелази потрапляють на Лобхернер із Сульвальда маркованими стежками, які проходять повз притулок Лобгорнгютте і ведуть до скелелазних районів. Маршрути найдоступніші в теплі місяці, оскільки сніг ускладнює стежки в холодні сезони.

Зубчаста форма Лобгернер є нетиповою для Бернського Оберланду й нагадує Доломіти. Група поділяється на Малий Лобгорн (2519 м), до якого туристи доходять пішки, і Великий Лобгорн (2566 м), найвеличніший пік, за яким ідуть чотири менші зубці. Лише Малий Лобгорн прохідний пішки; решта потребує скелелазіння.