Lorraine railway viaduct, Залізничний віадук у Берні, Швейцарія

Лоренський залізничний віадук — це залізобетонна споруда довжиною 1092 метри, що несе чотири колії лінії Ольтен–Берн над річкою Ааре. Він складається з чотирьох послідовних мостів: 400-метрового віадуку Тальвегмульде, 199-метрового віадуку Лоренського плато, 327-метрового мосту через Ааре з головною аркою прольотом 150 метрів і 199-метрового віадуку Шютценматт.

Віадук звели у 1936–1941 роках Швейцарські федеральні залізниці в межах нового чотириколійного трасування лінії Ольтен–Берн; він замінив Rote Brücke 1858 року, яким зрештою вже не дозволялося рухатися двом потягам одночасно. 12 червня 1941 року провели випробування навантаженням за участю двадцяти паровозів. На момент відкриття це був найдовший залізничний міст Швейцарії; 1969 року цей титул перейшов до 1126-метрового Hardturmviadukt.

Офіційна залізнична назва споруди — просто «Лорен», без слова Viadukt; так само зветься район на північному березі Ааре. Паралельний автомобільний міст Лорен, розташований вище за течією, дозволяє пішоходам пройти вздовж 327-метрової прогонової будови над Ааре. Споруда внесена як швейцарська культурна цінність кантонального або місцевого значення.

Віадук несе лінію Ольтен–Берн над Ааре одразу на північ від вокзалу Берна; місце біля вікна на цій ділянці дає вид на річку. Вище за течією паралельно проходить автомобільний міст Лорен, з якого видно головну арку прольотом 150 м і стрілою 33 м. Споруда складається з чотирьох мостів поспіль, від 400-метрового віадука Тальвегмульде до 199-метрового віадука Шютценматт.

Головний проліт над Ааре — це арка із залізобетону прольотом 150 метрів і стрілою підйому 33 метри, зведена на самонесучій дерев'яній опалубці з дванадцяти ферм прольотом 146 метрів. 12 червня 1941 року на міст поставили двадцять паровозів для випробування навантаженням. 1969 року титул найдовшого залізничного моста Швейцарії перейшов до 1126-метрового віадука Гардтурм.