Former Benedictine abbey, Колишнє бенедиктинське абатство в Ной-Санкт-Йоганні, кантон Санкт-Галлен, Швейцарія

Колишнє бенедиктинське абатство в Ной-Санкт-Йоганні стоїть у Зідвальді, тепер частині Несслау, збудоване в південношвейцарському бароковому стилі архітектором П'єтро Андреотою та теслею Каспаром Ледерлі до 1680 року. Колишня абатська церква, тепер католицька парафіяльна церква, має вежу, що фланкує хор з північного сходу, з п'ятьма дзвонами, відлитими у 1870/71 роках ливарнею Грассмайр у Фельдкірху. Усередині західні хори несуть великий орган, у корпусі якого, ймовірно, брав участь скульптор Йоганнес Віртензон, а попереду ліворуч у хорі стоїть хоровий орган Йоганна Маттеуса Абредеріса (1690–1691).

Абатство було новою фундацією монастиря Св. Йоганна, що лежав приблизно за 10 км вище за течією, існував з XII століття і згорів у 1626 році. Нові будівлі зводили до 1680 року в тодішньому Зідвальді, пізніше Ной-Санкт-Йоганн, під керівництвом мізокського будівничого П'єтро Андреоти та теслі Каспара Ледерлі з Брегенцервальду. У конфесійно змішаному Тоггенбурзі він служив контрреформаційним цілям князів-абатів Санкт-Галлена, доки його не скасували 1805 року.

Церква й досі є католицьким парафіяльним храмом Ной-Санкт-Йоганна, а в решті монастирських будівель міститься лікувально-педагогічний центр Johanneum. У вежі з північно-східного боку хору висять п'ять дзвонів, відлитих у 1870/71 роках на ливарні Grassmayr у Фельдкірху, з тонами as, c, es, as і c. Невеликий хоровий орган, збудований Йоганном Маттеусом Абредерісом у 1690–1691 роках для церкви в Талі, встановили тут 1990 року.

Колишня монастирська церква нині є католицьким парафіяльним храмом Ной-Санкт-Йоганна і відкрита для відвідувачів; решту монастирських будівель займає центр спеціальної педагогіки «Йоганнеум». Комплекс розташований у селі Ной-Санкт-Йоганн у громаді Неслау, приблизно за 10 км униз долиною від Альт-Санкт-Йоганна. У вежі з північно-східного боку хору висять п'ять дзвонів, відлитих у 1870/71 роках на ливарні Grassmayr у Фельдкірху.

П'ять дзвонів у вежі, що фланкує хор із північного сходу, відлито 1870/71 року на ливарні Grassmayr у Фельдкірху; вони звучать у тонах As°–c′–es′–as′–c″. Великий орган на західних хорах походить від інструмента, збудованого ймовірно 1779 року Йоганном Міхаелем Грассом із Ломміса; 1988 року Späth Orgelbau реконструювала його в збереженому корпусі та розширила до 40 регістрів.