Krematorium Sihlfeld D, Крематорій у Цюріху, Швейцарія

Крематорій Зільфельд D — монументальна кремаційна будівля на цвинтарі Зільфельд у Цюріху, до якої веде каштанова алея від окремої арки біля входу з Альбісрідерштрассе. Два сфінкси Ганса Марквальдера охороняють портал, а приймальний двір із водоймою веде до вхідних сходів. Квадратну жалобну залу вкриває плаский купол; є портик на чотирьох стовпах і катафалк, обабіч якого стоять дві алебастрові чаші.

1900 року Цюрих перейняв приватний крематорій Sihlfeld A і зобов'язався збудувати новий із колумбарієм. Альберт Фреліх переміг у конкурсі 1906 року, та 1911-го міська рада перенесла ділянку на північний захід від старого цвинтаря, де з 1917 року облаштували Sihlfeld D. Крематорій працював з 1915 до 1992 року, його замінив Nordheim; 1935 року бічні зали перебудували на колумбарій.

Стіни прощальної зали прикрашають орнаментальні розписи та сграфіто-наріжники Вернера Бюхлі на тему потойбіччя. Над головним входом на хорах стоять органи, збудовані 1914 року Карлом Теодором Куном із Меннедорфа з 23 регістрами на двох мануалах і педалі; 1945 року Кун перебудував їх на механічну трактуру з 25 звучними регістрами.

Будівля стоїть на цвинтарі Зільфельд, сектор D, у кінці каштанової алеї, що веде прямо від окремої арки біля входу з Альбісрідерштрассе. Два сфінкси Ганса Марквальдера охороняють портал, а перед зовнішніми сходами лежить приймальний двір із водоймою. Крематорій закрили 1992 року, тепер він слугує цвинтарною каплицею.

Орган збудував 1914 року Карл Теодор Кун з Меннедорфа як пневматичний інструмент із 23 регістрами на двох мануалах і педалі. 1945 року та сама фірма перебудувала його на механічну трактуру з машиною Баркера, і відтоді він має 25 звучних регістрів.