Dorfkirche Hohenkirchen, Цегляна церква в Гоенкірхені, Німеччина

Дорфкірхе Гоенкірхен — це готична цегляна церква з квадратною західною вежею, мурування якої ніколи не було завершене, тому її вальмовий черепичний дах лежить на незавершеному стовбурі. Нава має три пари бічних капел, розділених стінами, що слугують контрфорсами, трохи заглиблену багатокутну апсиду та південний вхідний притвор із цегляним цоколем і дерев'яним каркасним верхнім поверхом XVII або XVIII століття. Усередині хрестово-ребристі склепіння перекривають одне прясло у вежі та чотири в наві.

Сучасна церква — це друга будівля на цьому місці, зведена у XV столітті, а за новішими дендрохронологічними дослідженнями, ймовірно, вже наприкінці XIV століття. Церкву тут уперше згадано близько 1230 року в десятирному реєстрі Рацебурга, і в середньовіччі вона належала до Рацебурзької єпархії. Назва Хонкеркен виникла, коли церкву будували за наказом єпископа, і була засвідчена документом 1260 року. Наву відреставрували у 1988–1989 роках, а притвор — у 2003 році.

Церква довгий час слугувала соціальним центром сільського життя і продовжує формувати характер Гоенкірхена сьогодні. Вона залишається місцем зустрічі, де збирається громада і підтримуються місцеві традиції.

Церква стоїть на гребені моренної гряди над селом; західну вежу й черепичний дах видно здалеку. Південний вхідний об'єм має цегляний цоколь і дерев'яний каркасний верхній поверх XVII або XVIII століття, до якого ведуть східчасті двері. Наву відреставрували у 1988–1989 роках, а притвор — у 2003-му, тоді ж влаштували підлогове опалення з геотермальним живленням.

Західна вежа так і не була добудована: її цегляна кладка обривається під карнизом, а чотирисхилий дах поклали ще під час будівництва. Сліпі аркади, обрізані під карнизом, показують, що планувалася значно вища вежа. Усередині дев'ять із дванадцяти вітражів відреставрували учні Любецької школи склярства.