Solling, Гірський хребет у Нижній Саксонії, Німеччина

Золлінг — це гірське пасмо у Вестербергланді на півдні Нижньої Саксонії, що сягає 527,8 м у найвищій точці. Це друге за площею та третє за висотою пасмо Нижньої Саксонії, після Гарцу та Кауфунгерського лісу. Його ядро — лісисте плато з ялин і буків, подекуди з дубами, а південні передгір'я простягаються до Гессену та Північного Рейну-Вестфалії.

Назва Золлінг уперше засвідчена 1157 року як «pro foreste Sulgo» в документі фульдських традицій. Йоганнес Краббе створив першу карту Золлінгу 1603 року; її перевидали 2004 року з коментарями Ганса-Мартіна Арнольдта, Кірстін Каземір і Уве Оганскі. 2018 року NLWKN визначив культурний ландшафт Золлінг, Брам- і Кауфунгер-Вальд площею 960 км², класифікацію без юридично зобов’язального охоронного статусу.

Назва Solling походить від складу sol, що означає низину чи болотисте місце; 1157 року її засвідчено як pro foreste Sulgo у документі з Фульди. Ліс складається переважно з ялин і буків, подекуди з дубів, тут живуть олені та зяблики; найлегше побачити їх у парку дикої природи Нойгаус.

Золлінг майже повністю лежить у нижньосаксонських округах Гольцмінден і Нортгайм; лише його південно-західний відріг біля Ганноверських скель належить округу Гекстер у Північному Рейні-Вестфалії, а південний схил біля Бад-Карлсгафена — у Гессені. Більші міста, як-от Дассель, Услар, Гольцмінден і Бофцен, обрамляють його край. Мисливський парк Нойгаус — звичне місце для спостереження благородних оленів і зябликів.

Назва Solling походить від складу sol, що означає низину або болотисте місце, як у топонімі Heimbuchsoll; слова Suhle і Soll мають той самий корінь. Перша письмова згадка міститься в документі фульдських традицій 1157 року: pro foreste Sulgo.