Aggertalhöhle, Печера для відвідування в Енгельскірхені, Німеччина

Аггертальгьоле — це печера для відвідування поблизу Рюндерота в Енгельскірхені, вхід до якої веде через горизонтальний тунель, пробитий 1890 року. Її проходи тягнуться на 1071 метр у вапняку середнього девону, з максимальним перепадом висот 31 метр; екскурсія охоплює близько 270 метрів і 10 метрів перепаду. Глинистий сланець над печерою обмежує сталактити, але на стінах видно скам'янілості та пучки голок кристалів арагоніту.

Повідомлення 1773 року стверджує, що тоді до печери вперше зайшли, а справа 1819 року гірничого управління в Бонні згадує «Feckelsberger Höhle», виявлену під час гірничих робіт, можливо, саме цю печеру. 1890 року в печеру пробили горизонтальний тунель завдовжки близько 30 метрів, і тоді її називали Guilleaume-Höhle на честь кельнського промисловця Теодора Гійома. У 1927–1930 роках товариство Verschönerungsverein Ründeroth підготувало її до регулярних екскурсій.

Печера завдячує назвою річці Аггер, у бічній долині якої вона лежить. Від 1927 до 1930 року Verschönerungsverein Ründeroth упорядкував її для регулярного відвідування, після того як власник безоплатно передав її товариству для екскурсій. Близько 1920 року промисловець Отто Вольфф звелів відновити занедбаний штольню 1890 року й час від часу влаштовував екскурсії та свята, спершу освітлювані смоляними факелами.

У печері цілий рік тримається 6–8 °C, тому знадобиться теплий одяг. Екскурсії проходять приблизно 270 метрів із 1071 метра довжини печери, з перепадом висот 10 метрів; вхід розташований біля дороги L 307 поблизу Рюндерота.

Стіни печери вкриті пучками тонких голок кристалів арагоніту — рештками коралів, що складалися з магнезійного вапняку. Оскільки глинистий сланець над печерою майже не пропускає вапняної води, сталактитів тут мало, натомість добре видно скам'янілості девонського періоду та сліди водної ерозії.