Ahlen-Falkenberger Moor, Halemer/Dahlemer See, Природний заповідник у Нижній Саксонії, Німеччина

Ален-Фалькенбергер-Моор, Галемер/Далемер-Зе — це високогірне болото площею 40 квадратних кілометрів у районі Куксгафен, найбільше в районі й одне з найбільших у Нижній Саксонії. Воно лежить між піщаними пасмами гесту, а мілкі озера Далемер і Галемер займають близько 190 гектарів, облямовані очеретами та верболозами. Озеро Далемер має на східному березі урвище заввишки близько одного метра, де наступає на болото, тоді як його західний берег замулюється.

Ручне видобування торфу почалося щонайпізніше у XVII столітті з прилеглих до болота поселень Ванна-Зюдерледа, Ілієнворт-Вестеренде, Медемштаде та Штайнау, просуваючись лише на три-п'ять метрів на рік. Освоєння почалося під час Першої світової війни із залученням російських військовополонених; осушення й мінеральні добрива прийшли в 1950-х для переселенців із східних областей Німеччини. Промисловий видобуток торфу для ґрунтосумішей почався 1956 року, а смугу берега Далемер-Зе взяли під охорону ще 1932 року.

Назва Ahlenmoor поєднує села Ален і Фалькенберг із німецьким словом «Moor» — болото. Уздовж північного й східного краю ланцюг невеликих торфових ям, званих Moorkuhlen, позначає місця, де селяни щонайменше з XVII століття вручну різали торф — лише три-п'ять метрів на рік. Вирізані смуги поступово перетворювали на оброблювану землю, а сушений торф використовували як паливо.

До заповідника можна дістатися пішки позначеними стежками, створеними для захисту вразливого середовища під час прогулянки. Весна та літо пропонують найкращі умови, щоб побачити тварин і рослини в активному рості та русі.

Далемер-Зе рухається разом із вітром: на східному березі утворюється стрімкий уступ заввишки близько метра, де озеро наступає на торфовище, а західний берег замулюється. На обох озерах цілий рік заборонено плавати на човнах; узимку тут відпочивають водоплавні птахи.