Milseburg, Археологічна пам'ятка та вершина в горах Рен, Німеччина

Мільзебург — вершина висотою 835,2 м у Куппенрені, найвища в цій частині масиву, на території громади Гофбібер у Гессені. Порода гори — фоноліт, а не базальт: магма застигла в пісковику бунтзандштайну, і ерозія оголила її приблизно на 130 м над довкіллям. Верхні схили голі й скелясті, нижче густий ліс, біля підніжжя — пасовища.

Гора вже згадується як Мільзібург у документі імператора Оттона II від 25 липня 980 року, який позначав кордон між монастирем Фульда та округом Гюнфельд. Кельтський опідум на північно-західному схилі був заселений з VI/V століття до н.е. до I століття до н.е.; його стіна, завширшки до дванадцяти метрів біля південно-східного підніжжя, реконструйована у 2003–2004 роках і пояснена на стендах. Малий замок на відрозі Ліденкюппель розміром лише 21 на 24 метри згадано 1119 року, а покинуто не пізніше XIII століття.

Каплиця Гангольфскапелле — невелика проща, присвячена святому Гангольфу, зведена поблизу місця, де, ймовірно, було кельтське святилище. Поруч стоїть кам'яна кафедра, з якої можна проповідувати просто неба. Назва гори походить із легенди: велетень Мільс, союзник диявола, був переможений Гангольфом, і диявол укрив тіло камінням, утворивши гору.

Найлегший підхід — з північного заходу, єдиного схилу без стрімких ділянок; інші маршрути піднімаються через кам'яні осипи та ліс. Вершинне плато має близько 450 на 275 метрів, а джерела там колись постачали воду кельтським мешканцям. Дорога L 3379 між Кляйнзассеном і Обербернгардсом проходить одразу на північ від гори, від неї на схід відгалужується шлях до Данцвізена.

Головний вал довго вважали сучасною межею поля, тому під час будівництва залізниці 1896 року значну частину північного муру розібрали на щебінь. Рудольф Вірхов уже визнав його давнє походження, а 1906 року Ch. L. Thomas визначив мур як стовповий (Pfostenschlitzmauer).