Фінов, внутрішній водний шлях у Бранденбурзі, Німеччина

Фінов-канал — це водний шлях завдовжки 56 км від Лібенвальде на Гафелі до Гогензатена на Одері, що між Церпеншлойзе та Ліпе проходить паралельно водному шляху Гафель-Одер. На фотографії він тягнеться прямо до лінії дерев: на лівому березі низька підпірна стіна з червоно-коричневої цегли та стрижена огорожа, на правому — безлисті дерева й високий очерет. Його історичну початкову ділянку Лангер Тредель знову приєднали 2016 року.

Водний шлях було створено на початку 1600-х років, щоб уможливити торгівлю та транспорт між віддаленими регіонами під владою місцевих правителів. Пізніші століття принесли технічні вдосконалення для обробки зростаючого руху та модернізації інфраструктури.

Канал названо за річкою Фінов, руслом якої він іде між Лібенвальде та Ліпе. У XIX столітті долину Фінов називали «Вупперталем Марки», бо водний шлях приваблював на береги металообробну промисловість. Від 2016 року історичну ділянку Лангер Тре́дель знову з'єднано, і канал використовують переважно прогулянкові човни.

Канал простягається приблизно на 56 км від Лібенвальде на Гафелі до Гогензатена на Одері; історичну ділянку Лангер Тре́дель знову приєднано з 2016 року. Між Церпеншлойзе та Ліпе він іде паралельно водному шляху Гафель–Одер, а від Ліпе вливається в нього. Ним керує водний орган Еберсвальде, і нині він слугує переважно для руху човнів.

У 1898 і 1899 роках Siemens & Halske випробовувала електричне буксирування суден на каналі між міським шлюзом Еберсвальде та шлюзом Раґезе, за системами Кеттґена і Ламба. Ламб пропонував двигун на закріпленому тросі, Кеттґен — електричний буксирний локомотив. Досвід цих випробувань використали на буксирній залізниці Тельтов-каналу та на шлюзовій драбині Нідерфінов.