St. Jacobi church, Церква в Грайфсвальді, Німеччина

Церква Святого Якова — цегляна зальна церква балтійської готики на західному краю старого міста Грайфсвальда, з квадратною вежею на заході та багатогранним, втягнутим хором на сході. Вісім круглих стовпів на високих підніжжях відділяють широку центральну наву від двох дуже вузьких бічних, а в інтер'єрі чергуються полив'яна й неполив'яна цегла. Наву перекриває нервюрне склепіння на дерев'яних пучкових опорах і консолях із листяним різьбленням, а між стовпами протягнуто тонкий металевий стяг.

Церква вперше згадується 1275 року, коли поморський князь Барнім I передав патронат над нею лікарні Святого Духа; ім'я першого пастора Германа збереглося за той самий рік. Будівництво двонефової зальної церкви почалося близько 1280 року з двох східних прясл і західної вежі. Суперечка про патронат з Ельденським монастирем, підтверджена папою 1298 року, і пожежа 1461 року позначили її середньовічну історію.

Церква присвячена Якову Старшому і стоїть на Via Baltica, відтинку Шляху святого Якова. Оскільки вона найменша з трьох середньовічних парафіяльних церков Грайфсвальда, її називають «малим Яковом». У Середньовіччі нею користувалися чотири гільдії, зокрема Марієнгільда й Братство 12 апостолів; усередині збереглися надгробки родини Летценіц, патронів знесеної Марієнкапелле.

Будівлю ґрунтовно модернізували між 1979 та 1982 роками, встановили опалення та нову підлогу по всій церкві. Ці оновлення роблять відвідування комфортнішим у холодні місяці, зберігаючи історичний вигляд.

Під час наполеонівської окупації Грайфсвальда церква спершу слугувала складом фуражу, а згодом польовою пекарнею. Ще раніше, у Великій Північній війні, з 1715 року її використовували як пороховий склад, а в Тридцятилітній війні — як склад зерна й борошна.