Єзуїтська церква в Гайдельберзі, Барокова церква в Гейдельберзі, Німеччина

Єзуїтська церква — барокова церква біля Університетської площі в старому місті Гейдельберга, збудована 1712–1759 років і орієнтована на південь, а не на схід, як зазвичай. Її світло-рудувато-коричнева квадратна вежа, додана 1868–1872 років, має арочні отвори, циферблати та малий купол із хрестом. Фасад із рудувато-коричневого каменю має трикутний фронтон зі статуями на кутах і над входом; широкий сірий дах усіяний малими слуховими вікнами над арочними вікнами та рядом малих круглих вікон. Усередині довга коричнева плиткова підлога тягнеться між темними дерев'яними лавами, білі стіни й склепіння спираються на стовпи із позолоченими капітелями, зі стелі звисають два скляні люстри, а біля правої стіни стоїть підвищений дерев'яний амвон.

Наріжний камінь заклали 19 квітня 1712 року, у день народження курфюрста Йоганна Вільгельма, а в червні надійшло схвалення з Риму. Йоганн Адам Бройніг звів хор і наву за зразком St. Martin у Бамберзі, та 1717 року роботи зупинилися, бо наступник Карл Філіпп віддав перевагу Мангайму. Придворний архітектор Франц Вільгельм Рабаліатті завершив церкву 1749–1759 роках; необарокову вежу додали 1868–1872 роках.

Церква є головним храмом римо-католицької громади Святого Духа в старому місті Гайдельберга; від 1 листопада 1809 року вона служить їй парафіяльною церквою, переданою великим герцогом Карлом Фрідріхом. Її офіційна назва — Pfarrkirche Heiliger Geist und St. Ignatius. При церкві діє музей сакрального мистецтва й літургії зі скарбницею, де виставлені фігури святих, чаші, монстранції та літургійний одяг минулих століть.

Церква орієнтована не на схід, як зазвичай, а на південь, тому вхідний фасад і вежа розташовані з південного боку. Вона стоїть у старому місті поблизу Університетської площі та церкви Святого Духа. До церкви прилягає Музей сакрального мистецтва й літургії зі скарбницею.

Церква орієнтована не на схід, як зазвичай, а на південь, що джерела називають незвичним. Її необарокову вежу добудували лише в 1868–1872 роках, більш ніж через століття після завершення барокової нави в 1759 році. До церкви прилягає музей сакрального мистецтва й літургії зі скарбницею, де експонуються фігури святих, чаші, монстранції та літургійний одяг минулих століть.