Corneliusbrücke, Дорожній та арочний міст у Берлін-Мітте, Німеччина

Корнеліусбрюкке — це дорожній арочний міст через Ландверканал на 2,65 кілометрі каналу, що з'єднує Корнеліусштрасе з Катаріна-Гайнрот-Уфер і Лютцовуфер у районі Тіргартен. Перебудований у залізобетоні в 1954/1955 роках, він має злегка вигнуте полотно, 14 м судноплавного отвору, шість смуг і широкі тротуари з обох боків. Пофарбовані в зелений колір залізні перила несуть лише назву мосту й табличку з роками будівництва 1954/1955.

Міст був збудований у 1875 році і повністю відбудований у 1955 році після воєнних пошкоджень. Ця відбудова відображає зусилля Берліна з відновлення своєї інфраструктури після Другої світової війни.

Міст названо на честь художника Петера фон Корнеліуса, який брав участь у художньому оздобленні Берлінського собору. Назву надано 1901 року, через рік після розширення мосту до 19 метрів. Міст також згадується в романі Іди Бой-Ед «Vor der Ehe» 1915 року.

Міст має шість смуг руху та широкі тротуари з обох боків, тож пішоходи ходять окремими доріжками. Судна проходять під мостом через 14-метровий прохід. Поруч із мостом є місце посадки на прогулянкові судна компанії Reederei Riedel, а на північному березі каналу розташоване посольство Кореї.

До весни 2011 року новими шпунтовими стінами та насипами зміцнили не сам міст, а береги каналу навколо нього. 18 квітня 2011 року робітники зняли троси й бетонні блоки, якими з кінця 1990-х підтримували похилені старі дерева на Люцовуфер, висаджені близько 1884 року.