Dominican monastery of St Paul in Leipzig, Монастир у Лейпцигу, Німеччина

Домініканський монастир Святого Павла в Лейпцигу стояв на південь від Гріммайської брами, між Гріммайше-штрассе, старим Ноймарктом і міським муром. Церква, освячена на честь апостола Павла 1240 року, була залою з пласкою стелею та однонавним склепінчастим хором; монастирські будівлі лежали на півдні, господарський двір — на південному заході.

Домініканці з Ерфурта оселилися в Лейпцигу 1229 року на землі, подарованій лицарем Гайнріхом фон Вареном на південь від Гріммайської брами. Засновницьку грамоту 1231 року підписав маркграф Гайнріх Мейсенський, якому тоді було близько 16 років, а 1240 року церкву присвятили апостолу Павлу. Після Реформації ченці мусили залишити місто 1539 року; 1543 року курфюрст Моріц передав монастир Лейпцизькому університету, а 1545 року Мартін Лютер освятив церкву як протестантську.

Ченців часто помилково називали паулінерами за патрона їхньої церкви, хоча вони належали до домініканського ордену. Церква, освячена Мартіном Лютером у 1545 році, стала аудиторією та місцем богослужіння університету. Найвідомішим членом монастиря був Йоганнес Тецель, проповідник індульгенцій, який вступив у 1489 році й помер тут у 1519 році.

Сьогодні цього місця вже не існує як видимої споруди, але його історію можна простежити за колишнім розташуванням у Лейпцигу. Відвідувачі можуть знайти історичні позначки або інформацію на місці, які документують колишній монастир.

Ченців часто помилково називали паулінерами за патрона їхньої церкви, хоча вони належали до домініканського ордену. Найвідомішим членом був Йоганнес Тецель, який вступив до лейпцизького монастиря 1489 року, повернувся 1518 року і помер там 1519 року; його проповідь про індульгенції спровокувала Лютера.