Rosenmüller Cave, Природна печера у Візенталь, Німеччина

Печера Розенмюллера складається переважно з головної зали висотою 16 метрів і після нового вимірювання має довжину 112 метрів. Початковий вхід розташовувався на висоті близько 13 метрів і був доступний лише через спуск на мотузці; штучний вхід довжиною 8 метрів, створений 1836 року, використовується й досі. Усередині старий оглядовий шлях піднімається по зцементованому натіканнями осипу, що зветься Парнас, а бічні проходи ведуть до залів, як-от Wachskammer.

Печеру виявив 1790 року Йоганн Людвіг Вундер, син інспектора печер Георга Вундера. Лейпцизький анатом Йоганн Крістіан Розенмюллер 1793 року став першим стороннім, хто до неї увійшов, і печера дістала його ім'я. 1836 року для показу відвідувачам пробили 8-метровий штучний вхід; печера була відкрита до 1960 року, що робить її однією з найстаріших у Франконській Швейцарії.

Печера слугувала однією з найдавніших туристичних принад Франконської Швейцарії починаючи з 1800-х років, приваблюючи відвідувачів, які хотіли дослідити її проходи. Протягом поколінь люди орієнтувалися в цих залах при свічках, створюючи особливий спосіб досвіду підземного світу.

Печера лежить приблизно за 600 м на північ від центру Муггендорфа, вхід — на лісистому південному схилі над долиною Візент на висоті близько 430 м. Від 1836 року всередину потрапляють через штучний прохід завдовжки 8 м, а не через початкову шахту висотою 13 м. З 1 жовтня до 31 березня вхід заборонено через зимуючих кажанів; старий поручень замінено на нержавіючий.

Старий екскурсійний маршрут піднімається по вкритому кальцитом осипу, що зветься Парнас, а з його вершини бічні ходи ведуть до залів, як-от Вакскамер. Свічники часів, коли печера була доступна для огляду, збереглися досі — деталь, яку варто пошукати.