Königliche Anatomie, Анатомічний інститут у Максфорштадті, Мюнхен, Німеччина

Кенігліхе Анатомі — це колишня Neue anatomische Anstalt, зведена у 1905–1907 роках за планами Макса Літтмана на Петтенкоферштрассе. План складається з центрального корпусу довжиною близько 90 м у напрямку схід-захід, західного крила завдовжки 41 м і східного завдовжки 50 м; разом із підвалом, цокольним поверхом і трьома верхніми поверхами висота сягає близько 27 м. Залізобетон у фасадах, стінах, перекриттях і зовнішніх спорудах робить будівлю однією з перших великих залізобетонних споруд Німеччини. Усередині розташована двоповерхова напівкругла зала для препарування, до якої прилягають п'ять розетоподібних апсид для роботи студентів.

Нову анатомічну установу звели у 1905–1907 роках за планами Макса Літтманна на заміну анатомії Лео фон Кленце 1824–1825 років на сучасній Шиллерштрассе, яка була перевантажена і після бомбових пошкоджень її розібрали. Замовником було міністерство у справах церкви й шкіл, головним інженером — Людвіг фон Штемпель, покровителем — принц-регент Луїтпольд; будівництво коштувало 1 300 000 марок, обладнання — 450 000 марок. Будинок пережив Другу світову війну без помітних руйнувань, у 2004–2006 роках західне крило розширили на південь, а 2014 року він отримав баварську пам'яткоохоронну премію в золоті.

Інтер'єр будівлі був оформлений репрезентативно: на момент відкриття коридори прикрашали картини з державної мистецької скарбниці. Центральна напівкругла зала для препарування, що сягає двох поверхів, відкривається до п'яти розетоподібних апсид, де працювали студенти; Літтман надав лекційній залі форми амфітеатру.

Будівля стоїть на Петтенкоферштрасе, 11 у Максфорштадті, а не в Людвігсфорштадті. Це діючий інститут медичного факультету LMU, тому внутрішні приміщення, зокрема аудиторія й колекція, не відкриті для публіки; залізобетонні фасади та південна прибудова західного крила 2004–2006 років видно з вулиці.

Купол над мікроскопічною залою діаметром близько 22 м, заввишки 5,75 м і завтовшки лише 10 см був другою виконаною залізобетонною банею в Німеччині та світі після спорідненого купола музею армії в Мюнхені. Обидва куполи тоді виконала та сама проєктна група на чолі з Людвігом Целлером і Вільгельмом Максоном разом із фірмою Макса Літтманна.