Eistalviadukt, Залізничний віадук у Рейнланд-Пфальці, Німеччина

Айстальвіадукт завдовжки 271 метр — найдовший залізничний міст Пфальцу, його верхній край лежить на 36 метрів над Айсбахом. Технічно це балковий міст: два залізобетонні берегові устої з арками з'єднує понад 200-метрова сталева ферма з паралельними поясами й відкритим настилом, що спирається на дві бетонні опори заввишки до 35 метрів. Перетинає також дорогу L395.

Планування залізниці Айстальбан почалося лише через три роки після першої німецької залізниці Нюрнберг–Фюрт, але розрив між ділянками Енкенбах–Айсвоґ і Рамзен–Грюнштадт закрили лише з відкриттям віадука 1932 року за 960 000 рейхсмарок. Під час будівництва Західного валу, а згодом і Другої світової війни, військові матеріали перевозили мостом на захід. У 1944 і 1945 роках його пошкодили авіанальоти та бомби; після ремонту рух відновили 1949 року. Останній потяг перетнув міст 31 грудня 1988 року.

Назва віадука походить від потоку Айсбах і водосховища Айсвоґ, які він перетинає. Від 1988 року мостом не ходять поїзди, але туристична вузькоколійка Штумпфвальдбан має західну кінцеву станцію в локомотивному депо просто під віадуком, а старий зупинний пункт і колії в напрямку Енкенбах-Альзенборна збереглися.

Від останнього спеціального рейсу рейкового автобуса 31 грудня 1988 року мостом не ходять поїзди; відновлена 1994 року Айстальбан із Грюнштадта закінчується на зупинці Айсвоґ одразу на схід від мосту. За кілька метрів від цієї зупинки оглядовий майданчик відкриває вид на південь: долину Айсбаха, греблю з готелем і водосховище. Під мостом стоїть локомотивне депо — західний кінець музейної вузькоколійки Штумпфвальдбан.

Міст є сталевою ґратчастою конструкцією, а не кам'яною: два сталеві ґратчасті прогони з паралельними поясами та відкритим настилом спираються на дві залізобетонні опори заввишки до 35 метрів, а на схилах стоять залізобетонні арочні берегові опори. Будівництво 1932 року коштувало 960 000 рейхсмарок.