Schloss Nischwitz, Замок у Талльвіці, Німеччина

Шлосс Нішвіц — рококова садиба в Нішвіці, громаді Талльвіц, зведена між 1714 і 1721 роками за проєктом Маттеуса Даніеля Пеппельманна та перебудована близько 1750 року Йоганном Крістофом Кнеффелем для Гайнріха фон Брюля. Планування зосереджене навколо почесного двору, який облямовують дві чвертькругові відкриті галереї, що з'єднують замок із кавалерськими будинками; зі сходу двір замикає вежеподібна споруда Point de Vue. Кнеффель членував фасади зв'язаними лізенами, на замку виконаними ілюзорним живописом, а на нових будівлях — пласким стуком.

Раніше на цьому місці стояв панський будинок, але між 1745 і 1750 роками саксонський прем'єр-міністр Генріх фон Брюль доручив архітектору Йоганну Крістофу Кнеффелю перетворити його на великий замок у стилі рококо. Під час Семирічної війни будівлю атакували прусські війська через особисті конфлікти між Фрідріхом II і графом фон Брюлем.

У садовій залі та святковій залі збереглися пізньобарочні настінні й стельові розписи, приписувані італійському художнику Стефано Тореллі, із мисливськими сценами та міфологічними сюжетами. Під час пограбування 1758 року вирвали лише дзеркала над камінами та на пілястрах віконної стіни, тому рококове оздоблення зали зберегло первісне загальне враження.

Комплекс перебуває у приватній власності та поступово реставрується, тож це не музей із вільним доступом. Ззовні видно відреставрований фасад парадного двору, оранжерею, адміністративні будівлі та чайний павільйон у парку. Садовий фасад від початку 1980-х років значною мірою відновлено за оригіналом польськими реставраторами.

У 1758 році під час війни прусські війська навмисно атакували цей замок не з військових причин, а через особисту напругу між двома впливовими політичними фігурами. Це показує, як боротьба за владу на найвищому рівні могла визначати долю окремої будівлі.