Kleiner Leuchtturm, Маяк на Боркумі, Німеччина

Kleiner Leuchtturm — це чавунна вежа висотою 32 метри з характерною шістнадцятигранною формою, розташована на десятиметровій дюні на південно-західному узбережжі Боркума. Її сміливий червоно-білий смугастий візерунок видно здалеку, і він виділяє її на плоскому острівному ландшафті.

Вежу запланували 1883 року на конференції в Емдені як один із п'яти напрямних вогнів Нижнього Емсу, завершили 1890 року й разом з іншими ввели в дію 1 жовтня 1891 року. Вона вказувала шлях у фарватери Губертат і Вестеремс, доки на початку 1960-х вогонь Вестеремсу не перенесли на Neuer Leuchtturm; улітку 2003 року її вивели з експлуатації після змін піщаних наносів у Губертаті.

Прізвисько «Elektrischer Leuchtturm» походить від того, що це був перший німецький маяк, збудований для електричної роботи, зі струмом від власної малої вугільної електростанції. Від квітня 1894 року тут діяла морська телеграфна станція, де судноплавство обмінювалося прапоровими сигналами з персоналом маяка, який далі передавав повідомлення телеграфом; нею керувала імперська телеграфна адміністрація, Пруссія давала персонал, а імперський флот — сигнальне обладнання.

Вежа стоїть на десятиметровій дюні на південному заході Боркума і не відкрита для відвідування; її оглядають ззовні. До об'єкта досі веде колишня сполучна колія Borkumer Kleinbahn, яку згодом використовували для доставки вугілля. З 1970 року вежа слугує антенною опорою для німецько-нідерландської системи безпеки руху на Емсі.

Прізвисько «електричний маяк» походить від того, що це був перший у Німеччині маяк, збудований для електричної роботи, з власною малою вугільною електростанцією. Залізничну гілку Borkumer Kleinbahn, прокладену для будівництва, зберегли й використовували для доставки вугілля. У травні 1900 року тут запрацювала перша у світі офіційна берегова радіостанція, що передавала суднові донесення у зв'язку з плавучим маяком Borkumriff.