Stundeneiche, Історичне місце в Людвігсфельде, Німеччина

Штунденайхе — дуб віком близько 150 років, який понад півстоліття стояв на 82-му кілометрі збудованої 1938 року автостради A10 (Берлінер Рінг), на вузькій розділювальній смузі між Людвігсфельде та розв'язкою Нутеталь. Під час розширення до шести смуг після возз'єднання відбійники вигнули легким півколом навколо стовбура, щоб зберегти дерево. 7 травня 2004 року його довелося зрубати, бо всередині воно було порожнистим і могло втратити стійкість; стовбур мав понад метр у діаметрі, п'ять метрів завдовжки й важив шість тонн.

Дуб отримав свою назву, оскільки позначав приблизно годину шляху від Бранденбургу до Східного Берліна, слугуючи ключовим орієнтиром у період НДР. Ця роль часового орієнтира відображає історію транспорту регіону та важливість вимірювання відстані подорожі в ту епоху.

Скульптуру «Штунденайхе» відкрили 9 травня 2005 року на площі Ратуші в Людвігсфельде, навпроти Культургаусу, міністр інфраструктури Франк Шиманський, бургомістр Гайнріх Шолль і художниця. Робота висотою 5,30 м складається з двох «обпалених і просочених олією» частин із гладкими внутрішніми поверхнями, що стоять за пів метра одна від одної. Витрати на встановлення взяли на себе місто й житлова компанія Märkische Heimat; Бранденбург виділив 5000 євро з лотерейних коштів.

Скульптура стоїть на Ратушній площі Людвігсфельде навпроти Культургаузу, займаючи таке саме помітне місце, яке колись мала дуб на автостраді. Дві частини стоять одна проти одної на відстані близько пів метра, з гладко обробленими внутрішніми поверхнями; зовнішні поверхні випалені й просочені олією. Витрати на встановлення взяли на себе місто та житлова компанія Märkische Heimat, а земля Бранденбург надала 5000 євро з фонду класової лотереї.

Дві частини скульптури стоять одна проти одної на відстані близько пів метра, з вигладженими внутрішніми поверхнями; висота — 5,30 м. Її відкрили 9 травня 2005 року, через рік після зрубу, міністр Франк Шиманський, бургомістр Гайнріх Шолль і сама мисткиня. Земля Бранденбург профінансувала роботу на 5000 євро з коштів класової лотереї.