Вільмерсдорфський цвинтар, Цвинтар-пам'ятка садового мистецтва в Шарлоттенбург-Вільмерсдорф, Берлін, Німеччина.

Цвинтар Вільмерсдорф — це алейний квартальний цвинтар площею 10,12 гектара в берлінському районі Вільмерсдорф, закладений з 1885/1886 року з прямокутною сіткою доріжок і алеями лип і платанів. Його каплицю, збудовану за проєктами Макса Контаґа й Крістіана Гафештадта, зруйновано під час Другої світової війни й згодом розібрано; круглий майданчик доріжок зберігся, засаджений рододендронами. Секції A, B і D — зареєстрована садова пам'ятка.

Цвинтар закладено у 1885/1886 роках як міський цвинтар сільської громади Дойч-Вільмерсдорф на захід від центру селища й на південь від Берлінер-штрасе, на площі близько одного гектара. До 1887 року в центрі стояла цегляна каплиця з прибудованим моргом за проєктом Макса Контаґа й Крістіана Гафештадта, а територію членувала прямокутна сітка доріжок, головні з яких були обсаджені переважно липами й платанами. У 1906–1915 роках цвинтар розширили на південь, захід і схід, здебільшого зберігши ті самі принципи; проєкти приписують Ріхардові Тіме. Каплицю сильно пошкодили в Другій світовій війні й потім розібрали; на її місці тепер ростуть рододендрони.

Назва цвинтаря походить від колишньої громади Дойч-Вільмерсдорф, міським цвинтарем якої він був з 1885/1886 року. Головні доріжки влаштували як алеї, переважно засаджені липами й платанами, а вздовж муру стоять численні монументальні родинні поховання. Надгробки біля муру, як-от едикула з написом «FAMILIE HASS LACHER», показують, як родини Вільмерсдорфа вшановували своїх померлих.

До цвинтаря заходять з Berliner Straße, де колишній головний вхід тепер слугує бічним. Головні доріжки утворюють прямокутну сітку й обсаджені переважно липами та платанами; уздовж зовнішніх мурів стоять збережені стінні поховання й мавзолеї. Каплицю, що стояла в центрі, розібрали після воєнних пошкоджень; її круглий майданчик збережено й засаджено рододендронами.

Цвинтар має прямокутну сітку доріжок, а головні шляхи оформлені як алеї лип і платанів. Розширення на південь, захід і схід між 1906 і 1915 роками приписують Річарду Тіме. Цегляну каплицю за проєктом Макса Контаґа й Крістіана Гафештадта, зведену до 1887 року, було сильно пошкоджено під час Другої світової війни й згодом розібрано; її круглий майданчик зберігся, засаджений рододендронами.