Stollen, Історичне гірниче місце в Зоммеркалі, Німеччина.

Копальня Вільгельміне — колишня мідна шахта на східній околиці Зоммеркаля в баварському Шпессарті. Її вхідна штольня веде до галерей, пробитих у гнейсі Шеллькріппа, де жили містять халькопірит, борніт і тенантит разом із баритом і кварцом. Зелений малахіт і синій азурит вкривають породу, і ті самі забарвлення видно на стрімкій стіні початкового відкритого кар'єру над вхідною штольнею.

Уперше згадана 1542 року, копальня почала з відкритого видобутку мінералів, що містили залізо й мідь. Від 1870 року франкфуртський купець Юстус Маттеус Бастерт розширив підземний видобуток міді та звелів переробляти руду на сусідньому вилуговувальному заводі; його Юстусгютте в Даммі виплавляла мідь. У 1920–1922 роках понад 100 гірників щодня видобували близько 70 тонн руди, з якої отримували лише приблизно одну тонну готового до плавлення матеріалу. 1923 року видобуток припинили через нерентабельність.

Штольня названа на честь мідної копальні Вільгельміне, вперше згаданої 1542 року та експлуатованої до 1923 року. Відвідувачі бачать зелений малахіт і синій азурит, що вкривають породу в штольнях і на стіні відкритого кар'єру над вхідною штольнею; ці барвисті карбонати міді слугували гірникам пошуковими мінералами для виявлення мідних покладів на поверхні.

Доступна частина розташована на нижньому рівні та облаштована місцевою організацією для безпеки й зручності відвідувачів. Візьміть теплий одяг, оскільки підземна температура залишається прохолодною цілий рік, і вдягніть міцне взуття для нерівних проходів.

Узимку штольні та шахти закривають, лишаючи тільки щілини для вльоту й вильоту, і вони слугують притулком для багатьох кажанів, зокрема великого підковоноса. Тому в холодні місяці копальню не відвідують; нічні тварини тоді шукають тепліші місця для сну поблизу.