Grünwalder Brücke, Сталевий арочний міст через річку Ізар у Мюнхені, Німеччина

Грюнвальдер-Брюкке — це сталевий арочний міст із бетонною плитою проїзної частини, що з'єднує Грюнвальд і Пуллах через Ізар. Його дві арки мають проліт 70 метрів кожна, але зі стрілою підйому лише 5,16 метра вони значно пласкіші за арки залізобетонного мосту 1904 року. Плита завширшки 12,50 метра виступає на 2,40 метра з обох боків від балок, а сталева конструкція спирається на три масивні бетонні опори.

Перший міст, завершений 1904 року, був найбільшим у світі залізобетонним мостом із двома арками по 70 м; його спроєктував Людвіг Цельнер, а розрахунки виконав Еміль Мерш. Наприкінці Другої світової війни підрозділи СС підірвали одну арку. Після відбудови рухи схилу й пошкодження від солі змусили замінити споруду: конкурс 1995 року виграв Грассль разом із Schultz-Brauns & Partner, а сталевий міст звели 1998–2001 років Bilfinger Berger і Voest Alpine MCE.

Міст має назву Ґрюнвальдер-брюкке, офіційно Ґрюнвальдер-Ізарбрюкке, від громади Ґрюнвальд на східному березі; він з'єднує Ґрюнвальд із Пуллахом, двома громадами на південь від Мюнхена, а не міськими районами. Його попередник 1904 року був найбільшим залізобетонним мостом світу з двома арками по 70 метрів.

Настил завширшки 12,50 м виступає на 2,40 м з кожного боку від балок, тож пішоходи й велосипедисти проходять поруч із проїзною частиною. Сталева конструкція закріплена на середній опорі й рухомо обперта на зовнішніх. Міст з'єднує Грюнвальд і Пуллах на південь від Мюнхена, а не міські райони.

На момент завершення у 1904 році це був найбільший у світі залізобетонний міст: два арки прольотом 70 м спроєктував Людвіг Цельнер, а розрахував Еміль Мерш, якому тоді ледве виповнилося 30. Незадовго до кінця Другої світової війни підрозділи СС підірвали один з арок. Теперішній міст, збудований у 1998–2001 роках, знову має два арки по 70 м, але пласкіші, зі стрілою 5,16 м.