Manor in Gresse, Маєток і пам'ятка архітектури в Грессе, Німеччина

Маєток у Грессе — двоповерхова, нерівномірно членована тинькована будівля в неоготичному стилі, зведена 1849/50 року за планами архітектора Гайнріха Торманна після того, як 1849 року за Георга фон Дренкгана було розібрано попередню споруду. Східний фасад має два високі східчасті фронтони, що частково закривають плаский вальмовий дах, стрілчасті аркади й орнаментовані фризи вздовж карниза, а на південно-східному кінці — восьмикутну оглядову вежу з зубцями. Перед східним боком є тераса з двомаршовими зовнішніми сходами; у вежовій кімнаті зберігся восьмикутний романтичний розпис стелі.

Gut Gresse вперше згадується 1297 року, коли граф Ніколаус фон Шверін подарував бойценбурзькій церкві дві гуфи землі в Грессе. З 1328 року маєток належав чотирьом братам фон Шпренгель; 1625 року його заставили Гартвігу фон Шаку, після чого власники часто змінювалися. Панський будинок зведено 1849/50 за планами Гайнріха Торманна після того, як Георг фон Дренкган 1849 року наказав знести попередню будівлю. 1872 року маєток перейшов до Альбертуса Олендорффа, нобілітованого 1873 року.

Назва маєтку та планування села нагадують родину фон Шпренгель, яка володіла Gut Gresse з 1 серпня 1328 року, коли ним володіли четверо братів — Гізе, Гайнріх, Вернер і Зегебанд. Неоготичний панський будинок, зведений у 1849/50 роках за планами Гайнріха Торманна, замінив попередню будівлю, розібрану 1849 року за Георга фон Дренкгана. Стайня, що використовувалася до 1990 року, має позначку 1875 і прикрашена двома скульптурами кінських голів та гербом.

Маєток розташований приблизно за 200 метрів на захід від дороги B195, в ізольованому положенні: перед ним ставок Schloßteich, за ним річка Boize. Колишня стайня Marstall на Zarrentiner Straße обгороджена з міркувань безпеки, будівлі стоять порожні й руйнуються, тож огляд можливий лише ззовні. Поруч є школа й дитячий садок.

Стайня маєтку, що використовувалася до 1990 року, має на фасаді дві скульптури кінських голів і герб, а на будівлі видно рік 1875. Усередині чавунні колони стояли поруч зі стінами, оздобленими ліпниною та кахлями.