Holstentorhalle, Виставкова зала в Любеку, Німеччина

Гольстенторгалле — колишній ярмарково-виставковий зал у стилі цегляного експресіонізму, спроєктований обербауратом Фрідріхом Вільгельмом Фірком із стрілчастим дахом на дерев'яних фермах. Від 2007 року його інтер'єр, перебудований під керівництвом архітектора Куно Данніена, на двох поверхах вміщує репетиційні та хорові зали, музичну студію й аудиторії Любекської вищої музичної школи; конструкція даху лишилася видимою. Пішохідний міст з'єднує зал із консерваторією на протилежному березі Траве.

1913 року сенатор Еміль Поссель подарував 800 000 марок на народний дім поблизу Гольстентор; Перша світова війна затримала будівництво. Архітектор Фрідріх Вільгельм Фірк спроєктував цегляну залу зі стрілчастим дахом на дерев'яних фермах, відкриту у вересні 1926 року як залу 700-річчя імперської свободи Любека. Ернст Тельман виголосив тут промову 1929 року, а Віллі Брандт, тоді Герберт Фрам, узяв участь 1933 року в антифашистській акції. Після 1945 року залу використовували спортивні клуби, а 1990 року її внесли до списку пам'яток.

Назва Holstentorhalle походить від сусідньої брами Гольстентор; будівлю відкрили у вересні 1926 року як 700-Jahr-Halle до 700-річчя імперської свободи Любека, разом із ремісничо-промисловим ярмарком. 1929 року тут виступав Ернст Тельман, а 1933 року Віллі Брандт, тоді ще Герберт Фрам, узяв участь в антифашистській акції. Зала належить місту, внутрішнє обладнання — землі Шлезвіг-Гольштейн.

Зал не відкритий для відвідувачів: від 28 квітня 2007 року він слугує Musikhochschule Lübeck як навчальний корпус для занять. Він стоїть біля Гольстентор і соляних складів, а пішохідний міст, завершений навесні 2007 року і відомий як Professorenbrücke, з'єднує його з головним комплексом академії на протилежному березі Траве. З вулиці видно фасад і цегляний зал із стрілчастим дахом.

Зал з'єднаний з головним корпусом Музичної академії на протилежному березі Траве пішохідним мостом, завершеним навесні 2007 року, який у народі називають «Professorenbrücke» (міст професорів). Зал належить місту Любек, а внутрішнє обладнання — землі Шлезвіг-Гольштейн.