Villa Bärenfett, Музей у дерев'яній хатині в Радебойлі, Німеччина

Вілла Беренфетт — одноповерховий зрубний блокгауз у саду колишнього будинку Карла Мая на Карл-Май-штрассе, 5 у Радебойлі. Архітектор Макс Чопка спроєктував його на пісковиковому цоколі з двосхилим дахом і люкарною; у 1927/28 і ще раз у 1935/36 роках його добудували в тому ж стилі.

Клара Май, вдова Карла Мая, замовила блокгауз у 1926 році для Петті Франка, який передав свою колекцію індіанських предметів музею Карла Мая в обмін на довічне проживання та посаду куратора. Архітектор Макс Чопка переміг у конкурсі проти Отто Рометча, спроєктувавши одноповерхову будівлю на пісковиковому цоколі з двосхилим дахом і люкарною. У 1927/28 роках звели прибудову в тому ж стилі для музею, відкритого 1 грудня 1928 року; ще одну прибудову Чопка виконав у 1935/36 роках через наплив відвідувачів. Франк жив там до смерті в 1959 році, його дружина — ще два роки.

Будівля названа на честь Петті Френка, колекціонера індіанських предметів, який жив тут з 1926 року до своєї смерті 1959 року і був куратором музею Карла Мая. В обмін на довічне право проживання він надав музею свою північноамериканську колекцію, відкриту в прибудові 1 грудня 1928 року.

Вілла Беренфетт стоїть у саду за колишнім будинком Карла Мая на Карл-Май-Штрассе 5 у Радебойлі; раніше вулиця називалася Кірхштрассе. Зруб охороняється як пам'ятка і є частиною музею Карла Мая, до якого у 1927/1928 і ще раз у 1935/1936 роках добудували виставкові зали. На територію заходять пішки від входу з вулиці й проходять через музейні зали дерев'яної будівлі.

Патті Франк, колекціонер лужицького походження, який оселився тут, раніше був цирковим артистом і акробатом та гастролював із шоу Дикого Заходу. Його зібрання з близько 3000 індіанських предметів стало першоосновою музею, а в цій зрубній хаті він жив до самої смерті 1959 року.