Griethausener Eisenbahnbrücke, Сталевий залізничний міст у Клеве, Німеччина

Грітгаузенський залізничний міст, знаний також як Альтрайнбрюкке, несе одноколійну залізницю над мертвим рукавом Рейну біля Грітгаузена. Головний прогін — кована залізна ферма завдовжки 100,43 м (320 прусських футів) із двома балками з паралельними поясами, далі передмостова споруда з двадцяти простих фермових балок; уся споруда сягає близько 528 м. Тонкі ґратчасті стрижні, перехрещені лише посередині, надають мосту дуже ажурного вигляду.

Міст збудувала у 1863–1865 роках Rheinische Eisenbahn-Gesellschaft під керівництвом Еміля Германа Гартвіха для Linksniederrheinische Strecke; він перетинав мертве рукаво Рейну в напрямку Ельтена й Зевенара, а саму річку до 1912 року переправляли залізничним поромом. Пасажирський рух мостом до Грітгаузена тривав до 1960 року, вантажний до олійниці у Шпіку — до 1987 року. Потім лінію закрили; 1996 року міст перейшов до Eisenbahnfreunde Goch-Kleve, а 2016 року його придбав на аукціоні архітектор Міхаель Вільмзен з Калькара.

Міст перетинає мертву протоку Рейну на лінії в напрямку Ельтена й Зевенара, а саму річку переправляли залізничним поромом, скасованим 1912 року. Пасажирські поїзди ходили мостом до Грітгаузена до 1960 року, вантажні до олійниці у Шпіку — до 1987 року. Від 1996 року міст належить Eisenbahnfreunde Goch-Kleve; 2016 року його придбав на аукціоні архітектор із Калькара Міхаель Вільмзен.

Міст закритий для пішоходів і велосипедистів, тому його можна оглянути лише ззовні. Споруда перетинає Старий Рейн біля Грітгаузена, району Клеве, з головною фермою над водою та довгим мостом над заплавою. Доріжки на навколишніх дамбах дають чіткі види збоку на залізну конструкцію.

Міст зроблено з ковкого заліза, отриманого пудлінгуванням, а не зі сталі: низький вміст вуглецю й високий вміст фосфору разом із домішками міді та нікелю роблять його майже неіржавким. Останнє захисне покриття нанесли в другій половині 1920-х років, і матеріал досі чинить опір корозії.