Herkulessäulen, Скельні утворення в Саксонській Швейцарії-Східних Рудних горах, Німеччина.

Геркулесові колони це дві стрункі пісковикові вежі, що здіймаються зі спільної скельної основи та відрізняються різною висотою. Вони утворюють визначний об'єкт для скелелазіння з численними маршрутами різної складності та належать до помітних скельних утворень у долині Білаталь.

Карл Меркель, приватний учений, дав назви обом вежам у своїй праці 1826 року про західну Саксонсько-Богемську Швейцарію, взявши за основу античні Гераклові стовпи. Більшість із його численних назв скель у Білаталі не прижилися, але ця залишилася. Велику колону вперше підкорили 1904 року Рудольф Наке, Ф. Гольдбергер і А. Кліхе; Малу — роком пізніше Ганс Шуллер і Олівер Перрі-Сміт.

Карл Меркель назвав вежі 1826 року на честь Геркулесових стовпів — гір обабіч Гібралтарської протоки в класичному міфі. Більшість його вигадливих назв для скель Білаталю не прижилися, але ця залишилася. Сусідні скелелазні вершини згодом отримали похідні назви: Herkuleskopf, Herkulessohn і Herkuleswand.

Ці скельні вежі пропонують маршрути для скелелазіння різного рівня складності та вимагають відповідного спорядження й досвіду. Найкращий доступ через долину Білаталь, і відвідувачам слід перевіряти умови на місці, оскільки погода може вплинути на доступність.

Обидві колони мають висоту близько 20 метрів, але Мала колона Геркулеса стоїть на скельному цоколі, долинний бік якого сягає приблизно 35 метрів. Навислі вершини утворилися завдяки особливо стійкому до ерозії шару в лабіатовому пісковику формації Шмілка, найдавнішому крейдяному пісковику Ельбських пісковикових гір. На обох вершинах заборонено прокладати нові маршрути.