Luchwiesen, Природний заповідник у Шторкові (Марк), Німеччина

Лухвізен це природний заповідник поблизу Шторкова з водно-болотними угіддями, вологими луками та лісовими ділянками, які дають притулок різноманітним видам рослин і тварин. Територія перетинається кількома невеликими водотоками і містить різноманітні середовища існування, розкидані на площі близько 104 гектарів.

1974 року Люхвізен тимчасово закріпили як природний заповідник. Остаточний захист 109,69 гектара відбувся рішенням № 130 окружної ради Франкфурта-на-Одері від 14 березня 1990 року, оприлюдненим у Märkische Oderzeitung 16 травня 1990 року. Стаття 32 закону Бранденбургу про охорону природи також захищає внутрішні солоні ділянки. У XVII столітті тут імовірно діяла солеварня, згодом територію використовували для видобутку торфу та як луку.

Назва Luchwiesen стосується вологих луків (Luch) цієї місцевості, а не рисей. У XVII столітті тут, найімовірніше, діяла солеварня; згодом ділянку використовували для видобутку торфу, а потім як луки. 8,5-кілометрова Шторковська соляна стежка перетинає луки й має інформаційні щити про походження, рослинність і водний баланс внутрішніх солоних ділянок.

8,5-кілометровий Storkower Salzweg проходить через луки й з'єднує їх з іншими внутрішніми солончаками біля Groß Schauener Seenkette; інформаційні щити пояснюють походження, рослинність і водний баланс солоних джерел. Одноколійна залізниця перетинає заповідник і перетинає Шторковський канал сталевим фермовим мостом, тож стежте за потягами. Ґрунт здебільшого — вологий торф і солоні луки.

Торфові та озерно-крейдяні ґрунти заповідника містять до 91 % карбонату кальцію — рідкісний для Бранденбургу вміст вапна. Солона вода піднімається з шарів кам'яної солі, відкладених морем Цехштайн близько 255 мільйонів років тому. Одноколійна залізниця перетинає луки сталевим фермовим мостом над Шторковським каналом.