Revolutionsdenkmal, Пам'ятник у Ліхтенберзі, Берлін, Німеччина

Revolutionsdenkmal на Центральному кладовищі Фрідріхсфельде — це кубічна споруда з клінкерної цегли з прямокутними блоками та виразною геометричною формою. Робота складається зі взаємопов'язаних елементів, які демонструють чітко впізнавану сучасну формальну мову.

Пам'ятник спроєктував Міс ван дер Рое після того, як Едуард Фукс відхилив попередній проєкт, назвавши його «пам'ятником банкіра». Його звели робітники Баугютте Берлін навесні 1926 року; 13 червня 1926 року пам'ятник відкрили незавершеним, а 11 липня 1926 року урочисто освятили. Нацисти зняли зірку в лютому 1933 року й розібрали споруду до фундаментів у 1935 році; її так і не відбудували.

Пам'ятник відкрили 13 червня 1926 року ще незавершеним через брак зібраних коштів, а урочисто освятили 11 липня 1926 року. До 1933 року на цвинтарі біля пам'ятника щороку відбувалися вшанування Лібкнехта й Люксембург. Запланований напис «Ich war, ich bin, ich werde sein» так і не виконали; сталеву зірку склали з п'яти замовлених ромбів.

Пам'ятник більше не існує: на Центральному цвинтарі Фрідріхсфельде залишився лише його фундамент, а з 1982 року на цьому місці стоїть пам'ятний знак. Могили Лібкнехта, Люксембург та інших діячів було зрівняно із землею 1935 року. Місце розташоване в районі Ліхтенберг, дійти можна пішки алеями цвинтаря.

Пам'ятник фінансували переважно продажем листівок і відкрили 13 червня 1926 року ще незавершеним, бо зібраних грошей не вистачило; цегляну кладку добудували й урочисто освятили 11 липня 1926 року. Заплановану сталеву зірку КПН замінили п'ятьма змонтованими ромбами, а написи «Den Toten Helden der Revolution» і «Ich war, ich bin, ich werde sein» так і не виконали.