Пам'ятник Ріхарду Вагнеру, Бронзова статуя Ріхарда Вагнера на мармуровому постаменті в Інненштадті, Лейпциг, Німеччина

Пам'ятник Ріхарду Вагнеру стоїть на широких сходах на Герделеррінґ, на північно-західному краю внутрішнього міста Лейпцига. Білий мармуровий блок завбільшки два метри на два й заввишки 2,9 метра створив Макс Клінґер; на трьох боках він має рельєфи більші за натуральну величину. На ньому стоїть 1,8-метрова розфарбована бронза молодого Вагнера в повсякденному одязі, а за нею височіє чотириметрова чорна бронзова плита із силуетом старшого композитора.

Комітет утворився 1883 року, через кілька місяців після смерті Вагнера, щоб збирати кошти на пам'ятник у Лейпцигу. 1903 року проєкт перебрав Макс Клінгер; його план 1911 року передбачав 5,3-метрову фігуру на мармуровому блоці з рельєфами на сходах між Фляйшерплац і Маттеїкірхгоф, а наріжний камінь заклали 1913 року. Війна, фінансові труднощі й смерть Клінгера 1920 року зупинили роботи; постамент понад 80 років стояв у Клінгергайні. Проєкт Штефана Балькенголя переміг у конкурсі 2011 року і був відкритий 22 травня 2013 року, на 200-річчя Вагнера.

Три рельєфні боки постаменту поєднують оголених Рейнських дочок із музикою, поезією та акторством, ідеалом вагнерівського Gesamtkunstwerk; ліворуч зображено Зігфріда, Міме й убитого дракона, праворуч — Парсіфаля й Кундрі. Мармуровий куб завширшки два метри й заввишки 2,9 метра, створений за проєктом Макса Клінгера, довго стояв у Клінгергайні й через оголені фігури мав прізвисько «порно-куб».

Пам'ятник стоїть на широких сходах північно-західної частини середмістя, у зеленій смузі вздовж Герделеррінґ, де колись сходи з Фляйшерплац вели до Маттеїкірхгоф. Розібрані в 1970-х роках сходи відбудували 2010 року й вставили в них постамент Клінґера. Доступ із боку Рінґ; обхід постаменту показує рельєфи з трьох боків.

Чотириметрова чорна бронзова пластина за фігурою цитує так і не здійснений проєкт пам'ятника Вагнеру Макса Клінгера, а скульптор Штефан Балькенголь назвав свою роботу парафразою Клінгера. Пам'ятник значною мірою профінансував сам Балькенголь, який продав 25 маленьких бронзових копій.