Teufelsmoor, Природний заповідник в Остергольц-Шармбеку, Німеччина

Природний заповідник Теуфельсмор, позначений NSG LÜ 313, охоплює 1927 гектарів на північний схід від Остергольц-Шармбека і складається з чотирьох ділянок, зокрема Гюннемоор і Гамбергер-Моор. Великі частини колишніх верхових боліт були вирізані на різну глибину, але здебільшого не освоєні, тому сформувалися болотні ліси, трясовини й вологі луки. З 1990-х років Гюннемоор масштабно повторно обводнюють, дренажні канави закрито, і старі ручні торфові ями наповнилися водою.

Близько 1750 року під керівництвом Moorkommissar Й.-Хр. Фіндорфа бідні поселенці могли жити як незалежні торфорізи, звільнені від військової служби; прокладали осушувальні канали, вздовж яких будували дороги й будинки робітників, утворюючи довгі села. Приблизно з 1880 року вугілля замінило торф як паливо, а промисловий видобуток припинився наприкінці 2012 року, коли в Гюннемоорі більше не видавали дозволів. Заповідна територія охороняється з 20 квітня 2017 року, а 3 жовтня 2019 року поглинула сусідні заповідники Moor bei Niedersandhausen і Torfkanal und Randmoore.

Назва Teufelsmoor означає німецькою «чортове болото». Близько 1750 року бідні поселенці під керівництвом Moorkommissar Й.-Хр. Фіндорфа копали осушувальні канали й будували вздовж них хатини торфорізів, утворюючи довгі вуличні села; чоловіків звільняли від військової служби. Нижньонімецьке прислів'я «Den Eersten sien Dood, den Tweeten sien Noot, den Drüdden sien Broot» нагадує про злидні XIX століття.

Заповідник складається з чотирьох окремих частин на північний схід від Остергольц-Шармбека, і через деякі з них проходять стежки. Стежка між колишньою ділянкою видобутку торфу в Гюннемоорі та сусіднім заповідником Торфканал прохідна лише з середини червня до кінця вересня; вздовж неї встановлено інформаційні щити про болото та його освоєння.

Ділянку Гюннемоор із 1990-х років масштабно знову обводнюють, а промисловий видобуток торфу там припинився наприкінці 2012 року, коли нових дозволів не видали. Дренажні канави закрили, і старі ручні торфові ями наповнилися водою. Стежка між колишньою ділянкою видобутку й сусіднім заповідником Торфканал прохідна лише з середини червня до кінця вересня; уздовж неї стоять інформаційні щити.