St. Bartholomäus, Церковна споруда в Гольцвардені, Німеччина

St. Bartholomäuskirche це церковна споруда в Гольцвардені з червоними цегляними мурами, крутим двосхилим дахом та восьмикутною вежею на даху. Вона поєднує пізньороманський зальний храм із готичною багатокутною апсидою, добудованою пізніше.

Церкву в Гольцвардені вперше згадано 6 грудня 1263 року, коли її відокремили від материнської церкви в Роденкірхені та створили окрему парафію, присвячену апостолу Варфоломію. Цегляна зальна церква XIII століття на двометровому церковному пагорбі завершувалася пізньороманською апсидою. Шар горілого ґрунту підтверджує повідомлення хроніки Гамельмана 1599 року про те, що село й церква згоріли 1375 року за Конрада II Ольденбурзького, а фундаменти відбудували у XIV столітті. Масивну укріплену західну вежу, названу найсильнішою вежею Фризії, розібрали у XV столітті після того, як Бремен 1414 року захопив Штадтланд і взяв церкву в облогу; архієпископ Бременський наказав зняти укріплення. Апсиду замінили у XV столітті готичним багатокутним хором, а західну вежу остаточно розібрали 1514 року, використавши матеріал для окремої дзвіниці.

Парафія носить ім'я апостола Варфоломія, якому церкву присвятили, коли 6 грудня 1263 року вона відокремилася від материнської церкви в Роденкірхені. У даховій вежці висить дзвін 1663 року бременського ливаря Клауді Ґаґе, а в окремій дзвіниці — дзвін 1440 року роботи Ґерта Клінґе, відлитий для церкви Св. Миколая в Едевехті, викрадений 1538 року і проданий до Ґольцвардена.

Церква стоїть на двометровому церковному пагорбі при північному краї Гольцвардена, а окрема дзвіниця — приблизно за 10 метрів на захід від нави. Південний портал, що колись, імовірно, був головним входом, перекритий склепінням; північний портал замуровано. Західний щипець тинькований, на відміну від решти цегляної кладки. Після пожежі даху 4 липня 2019 року ремонт тривав з 2020 до 2023 року, а 1 жовтня 2023 року церкву знову освятили.

Споруда має окрему дзвіницю, розташовану приблизно за 10 метрів на захід від нави, зведену 1514 року. Цю окрему вежу побудували з матеріалів початкової західної вежі, що показує практичне рішення того часу.