Kelle-Teufelskanzel, Природний заповідник у Борнгагені та Ліндеверрі, Німеччина

Келле-Тойфельсканцель — природний заповідник на крутому західному схилі Гоеберга, де долина Келле спадає приблизно на 365 метрів лише за 1400 метрів до Верри. Тойфельсканцель — це майже прямовисна скеля висотою близько 25 метрів із середнього строкатого пісковику на висоті близько 452 метрів. Заповідник охороняє ліси, що походять від колишнього низькостовбурного господарства, і межує з гессенським заповідником Гартберг.

Заповідник було створено 1996 року для охорони лісових угруповань, що постали з колишнього порослевого господарювання. Він лежить на стрімкому західному схилі Гоеберга, брили строкатого пісковику, піднятої в перехідній зоні між зоною розломів Айхенберг-Зальфельд і Лейнеграбеном. Він є частиною біотопної мережі «Зелений пояс» і Natura 2000, а на заході безпосередньо межує з гессенським заповідником Гартберг.

Ця охоронювана територія є частиною Зеленого поясу, що з'єднує екологічні коридори вздовж колишнього внутрішнього німецького кордону через Тюрингію. Для відвідувачів ця роль залишається видимою й сьогодні як нагадування про те, як природа відновилася на колись розділеному ландшафті.

Стежки піднімаються з долини Верри біля Ліндеверри до Teufelskanzel на висоту близько 452 м: перепад приблизно 365 м на відстані лише 1400 м, з ухилами від 18° до 36°. Порода — середній бунтпісковик, а не вапняк, тож чекайте на слизькі плити пісковику й коріння. Потрібне міцне взуття; струмок у долині Келле місцями зникає.

Скелі складені із середнього бунтзандштейну, червонувато-коричневого до сіро-коричневого пісковику, а не з вапняку. Місцевий фольклор пов'язував скелю з Одіном та його валькіріями, перш ніж її почали називати кафедрою диявола; Людвіг Бехштайн переказав цю легенду у своїй книзі 1853 року. Теодор Шторм, суддя в Гайлігенштадті з 1856 по 1864 рік, відвідав цей оглядовий майданчик і похвалив його в новелі «Eine Malerarbeit» 1867 року.