Quatmannshof, фермерський будинок у музеї-селі Клоппенбург, Німеччина

Кватманнсгоф — це зальний будинок, завершений 1806 року як Zweiständerhaus з Kübbungen, завдовжки 45 метрів і завширшки понад 14 метрів. Передній фронтон має потрійний виступ, а зовнішні стіни заповнені цеглою. Флет площею 120 м² відокремлений від діле стіною, а дві кімнати опалювалися печами із заднім завантаженням. Господарські будівлі включають зерносховище 1777 року, корівник 1770 року, повітку для возів, пекарню, вівчарню, комору та молотарню з кінним приводом, розташовані під прямим кутом навколо переднього фронтону.

Георг Кватманн, народжений 1767 року, 1803 року в Ельстені почав будівництво головного будинку як спадкового господарства; через непорозуміння з теслями роботи зупинилися на рік і відновилися 1805 року, а будинок завершили 1806 року. 1935 року головний будинок перенесли до музею-села Клоппенбург, що тоді створювався, де до відбудови долучилася Імперська служба праці; свято крокв відбулося під час 500-річчя міста, а відкриття — 1936 року. Наприкінці Другої світової війни садиба згоріла від артилерійського обстрілу, відбудову завершили 1962 року.

Назва садиби походить від її будівничого Георга Кватманна, народженого 1767 року, який 1803 року почав головний будинок як Erbhof. На Ділі довго стояло погруддя Гайнріха Оттенянна, засновника Museumsdorf Cloppenburg, роботи артландського скульптора Карла Алльодера. Флет площею 120 м², відділений від Діле стіною, містив вогнище; дві Stuben опалювалися печами із заднім завантаженням.

Господарські будівлі стоять під прямим кутом навколо переднього фронтону головного будинку; маршрут повз молотарню, пекарню та вівчарню повторює початкове планування двору. Лише головний будинок має 45 метрів завдовжки, а 120-метровий Flett відділений стіною від діле. На огляд усього комплексу варто виділити час.

Садиба названа на честь будівничого Георга Кватманна, народженого 1767 року, який 1803 року почав головний будинок як спадкове господарство. Через рік роботи зупинилися через незгоду між ним і теслями та відновилися лише 1805 року. У ділі довго стояло погруддя Генріха Оттенянна, засновника музею-села, роботи артландського скульптора Карла Аллодера.