Lüdersen nuclear bunker, Бункер у Шпрінге, Німеччина

Людерзенський ядерний бункер — це виведена з експлуатації головна комутаційно-транзитна станція Бундесверу GSVBw 21, збудована у 1964–1966 роках поблизу Людерзена, району Шпрінге. Бункер площею 870 м² лежить на десятиметровій глибині під центром обгородженої ділянки площею 1,52 га; вхід до бункера — у південно-західному куті, а у східній частині стоїть одноповерхова цегляна службова будівля з 30 офісами на 740 м². Підлогову плиту й зовнішні стіни бункера виконано із залізобетону завтовшки 3,00 м, а перекриття має форму пологого двосхилого даху — 3,60 м завтовшки посередині та 3,00 м по краях.

Від 1957 року Бундесвер планував власну мережу комутаційних вузлів, розміщених за 50–80 км один від одного в малолюдних районах. Будівництво GSVBw 21 у Людерзені почалося в жовтні 1964 року і завершилося 1966-го; у квітні 1969 року працювали 27 із 34 об'єктів. 1996 року експлуатацію припинили, об'єкт стояв порожнім одинадцять років, доки на початку 2008 року його не купили двоє адвокатів із Ганновера для архівування даних.

Назву об'єкт отримав від Людерзена, району Шпрінге приблизно за кілометр на північний схід. З липня 2007 до січня 2008 року волонтери об'єднання Vorbei відремонтували пошкоджене обладнання й проводили екскурсії; після продажу 2008 року бункер став приватним архівом даних, а об'єднання перенесло огляд в інтернет як віртуальну екскурсію з кількома сотнями фотографій.

Територія огороджена й перебуває у приватній власності; бункер не відкритий для публіки, а музейні екскурсії, які пропонувало товариство Vorbei, припинилися після продажу на початку 2008 року. В'їзд на ділянку площею 1,52 га розташований у північно-східному куті, службова будівля — у східній частині, вхід до бункера — біля південно-західного кута. Лісосмуга на західному краї закриває вид із сусідньої лісової стежки.

Стеля бункера має форму пологого двосхилого даху, завтовшки 3,60 м посередині та 3,00 м по краях; така форма мала забезпечити стік дощової води. Плита підлоги та зовнішні стіни спираються на приблизно метрову гравійну подушку і виконані із залізобетону завтовшки 3,00 м. У разі війни бункер мав вміщати 65 солдатів, а в мирний час тут працювало близько десяти осіб за зміну.