Rotismühle, Водяний млин у Лойткірх-ім-Альгой, Німеччина

Ротісмюле — колишній замковий млин у присілку Ротіс під Лойткірх-ім-Альгой, уперше згаданий у документах 1414 року. Чотири водяні колеса колись приводили в дію борошномельний млин і лісопильню; у 1924/25 роках Антон Бертеле замінив їх двома турбінами Френсіса, одну з яких 1950 року замінили на турбіну Осбергера. 1982 року за планами Отля Айхера північну стіну машинного залу засклили, а на місці лісопильні звели будинок розміром 20 на 10 метрів.

Уперше згаданий 1414 року як замковий млин у Ротісі, Rotismühle молов зерно чотирма водяними колесами й до 1920-х років мав тартак. У 1924/25 роках мельник Антон Бертеле замінив колеса двома турбінами Френсіса, які живилися через 150-метровий канал від Гофзер-Ах; одну з них 1950 року замінили турбіною Осбергера. Помел скасували 1960 року, тартак закрили 1970-го. 1971 року садибу придбали Отль та Інге Айхер-Шолль; у 1984–1991 роках тут діяв Ротіський інститут аналогових студій.

Назва Rotis походить від присілка, і млин дав ім'я шрифту Rotis Отла Айхера, створеному 1988 року, коли він керував тут своєю студією. Айхер та Інге Айхер-Шолль придбали садибу 1971 року, а їхнє «rotis büro» жартома називали «автономною республікою rotis». З 1984 по 1991 рік Ротіський інститут аналогічних студій навчав тут дизайнерів візуальної ідентичності.

Територія є приватною власністю, тож відвідування залежить від згоди власників; машинний зал найкраще оглядати ззовні, вздовж Гофзер-Ах. Пішки можна простежити 150-метровий канал, греблі та дві турбіни. Сильні дощі 2010, 2015 і 2016 років пошкодили річкові споруди, тому стежки біля води можуть бути постраждалими.

Млин припинив молоти зерно 1960 року, а лісопильню закрили 1970-го; від 1924/25 дві турбіни Френсіса, одну з яких 1950 року замінили турбіною Осбергера, виробляють струм із Гофзер-Ах. До 1994 року станція працювала ізольовано, без публічної мережі. Отль Айхер, який купив садибу 1971 року, назвав своїм шрифтом «Rotis».